Багато птахи схожі на людей. Дорослі – іноді дуже нудні, а маленькі – веселі. У творі мова піде про горобця, якого звали Пудик. Він був ще дуже малий, за ним постійно доглядали батьки. Але воробьишко був настільки непосидючим, що весь час так і норовив вилетіти з гнізда. Маленький горобчик і не підозрював про те, скільки небезпек можуть його чекати.
Твір розповідає про те, що потрібно частіше прислухатися до порад дорослих, а особливо своїх батьків.
Зовсім ще маленький горобець, якого звали Пудик жив у бані над віконцем. Там батьки звили йому тепле гніздо, і тільки туди приносили невгамовному Пудику їжу. Літати маленькому горобчику ще не доводилося, але він махав крилами постійно. Мабуть, дуже хотілося йому вибратися зі свого власного житла. Мама завжди попереджала сина про те, що йому ще рано вилітати на свободу, адже там неймовірно багато небезпек, про які він і не здогадується. Але Пудик їй не вірив, а навпаки мріяв скоріше залишити своє гніздечко.
І ось одного разу горобчик так загрався, що випав з гнізда. Тут його й чекала руда, хитра кішка. Але завдяки мамі Пудику вдалося врятуватися. Тепер він точно зрозумів, що поки не час залишати йому своє затишне гніздо.
Читати короткий зміст Воробьишко. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій