Іванушка-дурник був вродливий, але справи і вчинки його були дивні. Одного разу найняли його працівники в один будинок. Чоловік з дружиною зібралися в місто за покупками і наказали йому наглядати за дітьми, нагодувати та за дверима стежити, щоб в ліс не втекли.
Виїхав господар, а Іванушка розбудив дітей, посадив їх на підлогу і став спостерігати. А коли попросили вони є – притягнув в хату діжку з водою, всипав у неї картоплі, борошна пів мішка і почав заважати коромислом. Згадав, що господар карав в юшку накришити чогось, а чого саме – пригадати не може.
А діти злякалися, що накрошат їх і втекли в ліс.
Зніяковів Іванко: як за дітьми доглядати, коли двері стерегти треба? Тоді він зняв двері з петель, звалив на плечі й пішов розшукувати втікачів.
Зустрівся йому ведмідь і Іванко розповів, що сталося. Сміявся ведмідь над ним і вирішив з’їсти дурника. Але той запропонував з’їсти дітей, щоб вони надалі слухалися батьків і не тікали з дому. Розвеселився ведмідь дужче і вирішив взяти Іванушку до себе в служіння. Пішов дурень з ним, і двері теж не забув.
Наказала йому ведмедиця набрати малини для ведмежат. Приніс Іванушка кошик малини, ведмежата штовхаються, ласують. І пожалкував він, що не ведмідь сам, а то виховував би теж ведмежат.
Засміялися ведмідь з ведмедицею і вирішили йому допомогти дітей знайти. Шукати довго не довелося, діти спали під кущем. Згадав Іванушка, що його підопічні є хотіли і, розбудивши, запитав він про це дітей. Малюки були голодні, і Іванко зрозумів, що це ті самі, кого він розшукував.
Повернулися всі в хату, а там господарі сидять, горюють. Запитали у дурника, де двері, а той на двір показав. Там як раз йшов Ведмідь і ніс пропажу, а всі люди розбігалися від нього в різні сторони.
Але Ведмідь не був злим, бо ніхто і не постраждав. Міцно запам’ятав він слова Иванушки: «хто злий, той і дурний».
Читати короткий зміст Про Іванушку-дурника. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій