Розповідь про дитинство сільських хлопчаків. Дружили на роз’їзді Васька, Петька і Сережка. Нехай Сережка самим шкідливим був: то підніжку поставить, то фокус покаже такий, що можна запросто потрапити в замет. Любили хлопці дивитися на паровози. Вони знали багато паровози, але такого, як у колишнього машиніста Івана Михайловича на фотографії не бачили ніде. Колишній машиніст частенько розповідав хлопцям про війну, про те, як він працював на бронепоїзді. Бронепоїзд був не схожий на інші поїзди, і діти із задоволенням розглядали фото.
Одного разу, гуляючи біля річки побачили красивий аероплан. Хлопці задумливо дивилися йому вслід, і Васько сказав, що він полетів в далекі країни. Як-то раз хлопці помітили в Івана Михайловича в руках газету. У ній, як пояснив Іван Михайлович, було написано про те, що біля роз’їзду буде побудований великий завод. Незабаром в їх селище стали приходити товарні вагони, і утворився цілий селище наметів з людьми. Потім хлопці дізналися, що їхні будинки будуть зносити і будувати нові. Все більше і більше людей стало прибувати в їх селище, вони розбивали намети, і брали участь у будівництві.
Одного разу мати Василя отримала лист від старшого сина, який писав, що він повертається додому з дружиною. Він буде працювати на заводі слюсарем, який побудують на Батьківщині в селищі.
Незважаючи на все хороше, що приносила з собою споруда заводу, хлопцям було шкода і галявину, розриту екскаватором, й річку, яка була кришталево чистою і прозорою. Також були знищені і грядки з огірками. На цьому місці почали будувати великий завод.
У селищі було свято. Закладали фундамент головної будівлі алюмінієвого заводу. Їх роз’їзд була перейменована в станцію «Крила літака».
Коли свято було в самому розпалі, з-за повороту вилетів швидкий поїзд. Хлопці помахали йому у слід і радісні пішли додому.
Розповідь вчить тому, що треба йти вперед назустріч щасливого майбутнього.
Читати короткий зміст Далекі країни. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій