Радник Чжан Тянь-цзяо з дочкою Цуй-луань їде «на відпочинок» Цзянчжоу. Переправляючись через Хуайхе, він не послухав поради і не приніс жертв духу річки. Пором перекинувся, буря розметала подорожніх. Врятоване прибережної вартою Цуй-луань удочерив рибак Цуй Вень-юань.
Батько і дочка в розлуці тужать один про одного. Якось до рибака заходить прямує на іспит в столицю його племінник Цуй Дянь-ши. Виявивши в ньому великі здібності, дядько знайомить юнака з прийомною дочкою. Бачачи, що молоді люди симпатизують один одному, він тут же відправляє їх. Цуй Дянь-ши клянеться у вірності новознайденої дружині.
Екзаменатор Чжао Цянь дуже задоволений твором Цуя. Викликавши його, Чжао (зображений у п’єсі дурнем) пропонує йому в дружини свою дочку. Цуй вирішує, що ця партія буде більш сталою, ніж шлюб з безродний — як він думає — Цуй-луань. Чжао відправляє молодих Ціньчуань, де Цуй буде правителем повіту. Через три роки Цуй-луань, дізнавшись про місцезнаходження зниклого чоловіка, приходить в Ціньчуань. Цуй Дянь-ши не тільки відмовляється визнати її дружиною, але оголошує швидкого рабинею і велить, затаврувавши, заслати на острів Шамынь в розрахунку, що вона помре по дорозі.
Переконавшись у чесності Чжан Тянь-цзяо, імператор призначає його інспектором області Цзянчжоу. Але Чжан сповнений скорботи — дочка так і не знайшлася. В одну з поїздок його застає осінній дощ. Він вирішує зупинитися на поштовій станції Линьцзян. Туди ж під конвоєм ведуть закуту в кангу Цуй-луань. Змучена і промокла, погоняемая палицею, вона ледве бреде, стогнучи і скаржачись. Конвойний жаліє її, проте допомогти не в силах.
Розташувавшись перед входом на станцію, Цуй-луань протягом ночі своїми стогоном неодноразово будить батька, який незадоволений цим — адже лише уві сні він іноді бачить дочка. На світанку він нарешті дізнається, хто не давав йому спати. Дочка розповідає батькові про свою долю. З його дозволу вона сама відправляється за невірним чоловіком і розлучницею. Чжан Тянь-цзяо хоче їх стратити. Однак підоспілий рибак просить поблажливості для племінника. Справа обмежується клятвою Цуй Дянь-ши бути відтепер зразковим чоловіком, друга дружина стає їх служницею. «Серце жіноче м’яко», — зізнається Цуй-луань.