У книзі описується життя в Казахстані в 30 – ті роки. Головним персонажем роману є Зибін. Зибін переїжджає в Алма-Ату і влаштовується на роботу охоронцем міського музею, який стежить за збереженням експонатів.
У книзі майже не відбувається ніяких пам’ятних дій. З цієї причини складно виділити певний сюжет. У романі розповідається тихе і розмірене життя головного персонажа і його оточення. При цьому в книзі може зазначатися історичні деталі в його роботі.
Головний керуючий музеєм до Зибін ставиться дуже добре. Директор музею раніше служив у військових органах. До свого працівника він ставився як до сина. Також Зибін подружився зі старим дідусем, який працював теслею. Крім того біля нього працює красива і молода жінка на ім’я Клара, яка була закохана в нього. Нещодавно в музей влаштувався на роботу молодий вчений, який приїхав з Москви. Вони з Зыбином відразу ж подружилися. Прибуття вченого полегшило роботу головного героя. До того ж життя у 1937 році була нелегкою. Звикнутися з правилами Зибін ніяк не міг. На розкопки в музей приїжджали численні науковці. При цьому розкопки ведуться по зазначених місцях Зибіна. Він знає, що опір таким неосвіченим вченим становить небезпеку для роботи. Крім того останнім часом Зибін постійно свариться з безграмотною працівницею музею Зоєю Михайлівною. Лайка виникає з – за того, що працівниця постійно втручається у справи Зибіна.
Крім основної роботи Зибін пише нейтральні статті ан тему культури. Наприклад, стаття про рідкісних книгах, які зберігаються в бібліотеці. Вихід цієї статті призвела до з’ясування відносин Зибіна з працівниками бібліотеки. Такі заяви можуть принести шкоди бібліотеці. Оскільки до словами скаржників обов’язково прислухаються державні організації. Після таких наскоків директор робить зауваження Зибін. При цьому його друг тесля теж попереджає його. А Зибін ніяк не може закрити очі на роботу нахабних журналістів. При цьому головною темою цих журналістів є бригадир колгоспу Потапов, який працює чесно. При таких розкладах на місце розкопок зачастили юристи. Після з’ясовується, що Потапов працює на німецьку розвідку, а його робота – це прикриття. Він приїхав на пошуки рідкісної отруйної змії.
Зрештою Зибін і Потапов вбивають змію і приносять у музей. На цьому і закінчується розповідь про зберігача старожитностей.
Читати короткий зміст Домбровський – Хранитель старожитностей. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій