Публіцист Н.А. Добролюбов у своїй статті розбирає п’єсу «Гроза» А. Н. Островського, з перших же рядків відзначаючи, що драматург відмінно розуміє життя російської людини. Добролюбов згадує кілька критичних статей на адресу п’єси, пояснюючи, що більшість з них однобокі і не мають під собою підстав.
Далі йде аналіз ознак драми у творі: конфлікт боргу і пристрасті, єдність сюжету і високий літературний мову. Добролюбов визнає, що «Гроза» не розкриває в повній мірі небезпеку, що загрожує всім, хто сліпо слідує за пристрастю, не прислухаючись до голосу розуму і обов’язку. Катерина представлена не злочинницею, а мученицею. Сюжет був охарактеризований перевантаженим зайвими деталями і персонажами, абсолютно зайвими з точки зору сюжетної лінії, а мова героїв п’єси – обурливим для освіченої і вихованої людини. Але публіцист зазначає, що найчастіше очікування відповідності якому-небудь стандарту заважає побачити цінність того чи іншого твору і його суть. Добролюбов пригадує Шекспіра, зумів підняти рівень загального людської свідомості на недосяжну раніше висоту.
Всі п’єси Островського дуже життєві, і жодного з персонажів, здавалося б, ніяк не беруть участь у розвитку сюжету, не можна назвати зайвим, так як всі вони є частиною тієї обстановки, в якій знаходяться головні герої. Публіцист докладно розбирає внутрішній світ і думки кожного з другорядних персонажів. Так само, як і в реальному житті, у п’єсах немає установки обов’язково покарати нещастям негативного персонажа, а позитивного – нагородити у фіналі щастям.
П’єса була названа самим різким і рішучим творінням драматурга; особливо Добролюбов зазначає цільний і сильний характер Катерини, для якої краще загибель, ніж животіння. Проте в її натурі немає нічого руйнівного, злого, вона, навпаки, сповнена любові і творення. Цікаво порівняння героїні з широкою повноводною річкою: бурхливо і шумно розтинає будь-які перешкоди на своєму шляху. Кращим результатом публіцист вважає втеча героїні з Борисом.
У статті немає скорботи за її смерть, навпаки – смерть здається звільненням з «темного царства». Цю думку підтверджують і останні рядки самої п’єси: чоловік, схилившись над тілом мертвої, вскрикнет: «Добре тобі, Катя! А я-то навіщо залишився жити на світі так мучитися!».
Значимість «Грози» для Добролюбова полягає в тому, що драматург кличе російську душу на рішучий справу.
Читати короткий зміст Добролюбов – Промінь світла в темному царстві. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій