Короткий зміст Дикий поміщик Салтиков-Щедрін для читацького щоденника, читати короткий переказ онлайн

В оповіданні йдеться про заможному поміщика, у якого було все, крім розуму. Більше всього на світі його журили прості мужики, і він дуже хотів, щоб їх не було на її землі. Вийшло так, що його бажання здійснилося, і він залишився один у своєму маєтку. Поміщик, будучи дурним, нічого не міг зробити без своїх мужиків, і незабаром його маєтку стало занедбаним, а він сам придбав дикий вигляд. Вищі чини стривожилися, дізнавшись про цей випадок, і наказали знайти мужиків. Їх знайшли, повернули господареві, за будинком знову стали стежити, поміщик став колишнім, тільки все одно у нього залишилися деякі звички, придбані за час «дикої» життя.

Розповідь вчить читача те, що якщо не працювати, не тренувати свій розум, то людина стане ледачим, нездатний пристосуватися до умов. Відгородившись від суспільства, не займаючись працею, людина дичавіє.

Читати короткий зміст Дикий поміщик Салтиков-Щедрін

Розповідається, що жив на світі поміщик, у якого не було розуму. Всі його влаштовувало, крім того, що дуже багато розвелося мужика. Зауважує він, що з кожним днем мужика стає більше, і він вирішив спробувати щось зробити. Почав поміщик обкладати мужиків штрафами. За що селяни не візьмуться, що не зроблять – за всі штраф.

Зрозуміли селяни, що з-за поміщика немає їм життя, куди вони не підуть – все його, захотіли вони зникнути, ніж жити так, як у дурного поміщика.

Зникли селяни, відчуває поміщик, що повітря стало чистішим, зрадів він і починає мріяти, як він буде відпочивати, лінуватися, ніжитися на сонечку в саду. Він вирішує запросити до себе актора Садовського з актерками. Садовський приїжджає і бачить, що нікого немає, спектакль показувати не для кого, театр збирати нікому, і запитує у поміщика, де всі його селяни. Поміщик з гордістю відповідає, що немає їх більше. Садовський цікавиться, як же той вмивається, але, почувши у відповідь, що ніяк, актор називає поміщика дурним і їде.

Згадує поміщик, що в сусідстві з ним живуть чотири генерала і він кличе їх в гості. Генерали приймають запрошення, в надії смачно поїсти. Приїхавши, вони вирішують пограти в карти. Через якийсь час, генерали просять випити і закусити. Поміщик дістає зі своїх запасів льодяники і друковані пряники. Генерали, здивувавшись, просять принести їм що-небудь інше. Господар будинку відповідає, що нічого більше тому, як селяни всі зникли і піч топити нікому. Розсердилися на нього генерали, назвали дурним і поїхали.

Поміщик, було, здивувався, але все одно вирішує бути твердим у своєму намірі обходитися без селян до кінця. І він починає ходити по будинку і мріяти, як випише новітні парові англійські машини для того, щоб за холопів все робили. Мріє про фруктовому саді, як з дерев фрукти самі будуть на землю падати, а йому залишиться тільки їх ходити і збирати. Дивиться поміщик у вікно і бачить, що все збулося, що ось у дворі вже й дерева з плодами стоять, фрукти в достатку лежать на алеї, а машини їздять, їх збирають, а він тільки їсть.

Намечтавшись, підходить поміщик дурний до дзеркала, зауважує на ньому шар пилу, забувшись, кличе слугу, але, згадавши, що селян більше ні, вирішує залишити пил на дзеркалі.

У снах він продовжує мріяти. Сниться йому, що за твердість, виявлену їм, хвалять його вищі чини, а потім його призначають міністром. Але пора вставати і, забувшись, кличе поміщик Сеньку, а згадавши, схиляється головою.

До поміщика приїздить капітан – справник, бачить, що селян немає, і запитує у господаря, хто за них податі платити буде. Поміщик відповідає, що всі зникли, і платити за них відмовляється. Капітан каже, що в крамницях немає більше продуктів, трактири ніхто не ходить, в казну ніхто не платить. Пригрозивши поміщику і назвавши його дурним, чиновник їде.

Поміщик задумався, адже його вже третій раз називали дурним! Але більше він злякався погроз капітана-справника. Ходить він, не знає чим зайняти себе, все говорить йому про його дурості.

Проходить час, поміщик дурний бачить, що всі доріжки зарості реп’яхом, за маєтком ніхто не стежить, навіть дикі звірі ходити по двору почали. Побачивши ведмедя, він покликав Сеньку і, згадавши, що того немає, заплакав. Але поміщик все ще не мав наміру здаватися, він вирішив триматися своїх принципів до кінця.

І здичавів поміщик, з’явилася у нього шерсть, кігті стали довшими, став пересуватися на чотирьох кінцівках, дивуючись, чому він не ходив раніше. Почав полювати дикий поміщик на звірів, побачить зайця і з’їдає його, як дикий звір. Він навіть подружився з ведмедями і запропонував йому разом полювати. Ведмідь погоджується, називає поміщика дурним, бо селяни були смачніше мишей. Спілкуючись з дикими звірами, поміщик дурний розучився розмовляти, замість людської мови були мукаючі звуки.

У місті не на жарт занепокоїлися, дізнавшись про цю подію, і вирішують повернути всіх селян тому, як і скарбниця без них спорожніла. Капітан-справник розповідає, що на нього недавно мало не напав не то звір, а не людина. Він вважає, що це той поміщик дурний. Селян повертають, і життя стає колишньою. На базарі знову з’являються борошно, м’ясо, дичина всяка. В трактирах після робочого дня знову збираються мужики, а податей стали платити стільки, що всі дивуються. Дурного поміщика зловили, вмили, привели в людський вигляд. Капітан-справник доручив Савці стежити за ним. Поміщик, як і раніше любить розкладати пасьянс, вмивається рідко, сумує за своєю дикою життя так часом мукає що-небудь.

Читати короткий зміст Дикий поміщик. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: