Антон Гофмиллер народився в бідній родині чиновника, в містечку поблизу Угорського кордону. Його віддали вчитися у військове училище, а завдяки зв’язкам своєї тітки, Антону вдалося потрапити в кавалерію. В цих військах служили діти багатих батьків, і у Антона з’явилися впливові й заможні друзі. Один з його друзів познайомив Антона з найбагатшою людиною міста, фон Кекешфальвом.
На балу у Кекешфальва Антон знайомиться з його дочкою, Едіт та племінницею, Ілоною. Він багато танцює, веселиться, розмовляє. Ілона йому дуже подобається, і багато часу Антон проводить з нею, але в кінці балу вирішує запросити Едіт. Та у відповідь на його пропозицію починає ридати, – вона інвалід, її ноги вже кілька років паралізовані. Антона просочує жалість до цієї дівчини, і він вирішує відвідувати її частіше. Він подружився з усією родиною, де йому завжди були дуже раді.
Кекешфальв просить Антона поговорити з доктором Кондором щодо здоров’я його дочки, дізнатися, чи є надія на одужання. Під час цієї бесіди Антон дізнається історію життя Кекешфальва, що той був бідним євреєм, багато вчився, обдурив фрейліну, унаследовавшую маєток, а потім, з почуття сорому перед її добротою, одружився на ній. Сім’я вийшла щасливою, але його дружина померла від раку.
Хвороба Едіт була невиліковною, але Антон з жалю брехав, що це не так. Антон з жалю дав дівчині зрозуміти, що любить її і буде піклуватися про неї. Вони навіть влаштували заручини, з якою Антон втік, коли Едіт спробувала проводити його на власних ногах і впала. Після Антон намагався вибачитися, надсилав телеграму, дзвонив Кондору, – але марно. Едіт, знайшовши момент, стрибнула з висоти і розбився на смерть. Антон пішов на війну і хотів померти від почуття власної нікчемності, – але отримав нагороду за хоробрість і не зміг померти. Забути цю історію він також не зміг.
Найчастіше, малодушність і слабкість серця змушують людину чинити низько, – таке легкодухість називають жалістю. Заради цієї жалості людина готова піти на невеликі жертви, але коли справа стосується його власних інтересів, жалість випаровується, перетворюючись в отрута для того, кого він шкодує. Така жалість вбиває і її носія і того, кому вона адресована.
Читати короткий зміст Цвейг – Нетерпіння серця. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій