Книга “Живий як життя” К. І. Чуковського представляється як публіцистичне дослідження російської мови.
У першій главі Чуковський представляє читачеві похилого юриста і академіка Анатолія Коні. Той дуже педантично ставився до російського слова і завжди обурювався, коли чув вживання слова у непридатному для нього контексті. Наприклад, «обов’язково» Коні сприймав у значенні «з повагою, люб’язно», коли все навколо вживали його в звичній для нас зараз семантику «неодмінно». Вихований на старих нормах мови людина не міг примиритися з його змінами.
Застарілі тлумачення слів рідко відроджуються. Так звичне слово «сім’я» колись означало слуг і рабів феодала, потім стало заміною поняття «дружина». Мова безперервно рухається, і боротися з цим безглуздо. Але не можна, нарікаючи на вічне його зміна, нехтувати нормами мови.
Запозичення іноземних слів у 1960-ті викликало занепокоєння у освічених людей, але Чуковський не вважав їх небезпечними. Є багато слів, міцно прижилися в мові і настільки милозвучних, що їм не варто шукати російський аналог: нашатир, соната, купол, вокзал, спорт, наївний і т. д. Неугодні «іноземці» типу аероплана і солюции все одно в побуті замінилися на звичні «літак» і «розчин».
Стилю і домірності російської мови потрібно відповідати, складаючи і скорочення, які увійшли в моду в радянські часи. Шкодить російської мови вульгарний молодіжний сленг, уничижающий не стільки саме слово, скільки приховане за ним поняття.
Чуковський вважав хворобою засилля канцелярита в мові. Суха ділова та наукова мова виганяла з повсякденного спілкування жвавість і культуру. Він палко сперечався з вчителями, які впроваджують школярам канцеляризми, але ця війна, як можна судити зараз, була програна.
Чуковський закликав людей читати, вчитися, любити рідну мову. Російська мова як жива стихія, і він завжди буде показником рівня культури суспільства.
Читати короткий зміст Живий як життя. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій