Розповідь починається з розповіді про те, що Оля сидить на ганку і чекає коли вже настане вечір. До неї підходить антрепренер Кукін і скаржиться на постійні дощі, адже через них до нього не приходить публіка, а він все одно змушений платити на оренду і артистам. Ольга в свою чергу дуже уважно слухала Кукіна, і навіть мало не плакала, так зворушили її розповіді, в результаті полюбила вона Івана Петровича.
Вони одружилися і після цього Кукін забрав свою дружину до себе в театр. Ольга вважає театр місцем, де можна стати більш освіченим і гуманним. Одного разу Іван змушений був виїхати до Москви з робочим справах, але незабаром Оля отримала телеграму, нібито Іван Петрович помер.
Після смерті чоловіка Оленька дуже переживає, але через пару місяців знову виходить заміж за Василя Андрійовича Пустовалова. Він власник складу в лісі, бере дружину туди працювати секретарем. Оля вважає ліс самим важливим і потрібним у житті, вона проводить весь час з чоловіком, не виходячи у світ, а коли їй кажуть відвідати театр, вона відповідає, що це марна трата часу. Через шість Василь Андрійович вмирає, Оля з’являється тільки в церкві або на цвинтарі, так тривало пів року, а потім вона починає жити з ветеринаром, з яким давно вже знайома. Але і тут щастя у них не вийшло, ветеринара заслали на роботу в Сибір, а Оля залишилася одна.
Йшли роки, вже ні на що не було сил у Ольги, їй хотілося тільки просто любові. Ветеринар Смирнин в підсумку повернувся, помирився з дружиною. Оленька ожила і прийшла в себе, вона взяла сина ветеринара і його дружини собі на виховання, адже ті були постійно в роз’їздах.
Твір «Душечка» було написано в 1899 р. Головною особливістю можна позначити різнобічний показ образу головної героїні.
За тему можна взяти опис любові, яка протиставлена суспільству. Автор відкриває іншу сторону життя людини, показуючи заради чого той живе.
Читати короткий зміст оповідання Чехова Душечка
Головна героїня оповідання – Ольга Семенівна Племянникова, дуже мила і приваблива жінка, яку всі звуть не інакше як Душечка за її доброту, лагідну вдачу і рожеві щоки.
Ольга Семенівна закохується в антрепренера і власника місцевого розважального закладу. Вона любить його тому, що співчуває його збитків і складнощів з акторами. У розмовах зі знайомими Ольга Семенівна постійно повторює слова антрепренера про те, що публіці потрібні дешеві несмачні задоволення, а справжнього мистецтва вони не розуміють.
Коли Серденько і її антрепренер одружуються, її повністю поглинають всі його справи. Вона торгує квитками, журиться про відсутність смаку у публіки і повністю розчиняється в театрі. Це продовжується до тих пір, поки чоловік Оленьки не помер. Вона побивається за нього довгі три місяці і ходить в жалобі.
Через три місяці Ольга Семенівна закохується в торговця лісом і знову розчиняється вся без залишку, але лише у справах лісозаготівельного виробництва. При зустрічі зі знайомими вона говорить тільки про ліс, про те, як складно його сушити і як часто привозять на склад браковані дошки. По святах подружжя сидять вдома, а на пропозицію друзів сходити в театр Оленька відповідає, що театр – це порожнє і безглузде розвага, не годящееся для трудівників, таких як її чоловік.
Коли чоловік їде по справах, Серденько сумує і відводить душу в розмовах з квартирантом, ветеринаром, який розійшовся з дружиною і не бачить сина. Він читає їй вголос газету, а Оленька вмовляє його зійтися з дружиною, пробачивши її зраду заради сина.
Коли чоловік Ольги Семенівни вмирає, вона півроку горює і сходиться з ветеринаром. І ось вже Серденько розповідає всім своїм знайомим про ветеринарному контролі і недостатньому догляді за тваринами.
Через деякий час ветеринара переводять в інше земство, і він сходиться з дружиною. Ольга Семенівна різко старіє, втрачає інтерес до життя, тому що їй не в чому і ні в кому більше розчинитися. Порожнеча в душі Оленьки приводить її в заціпеніння, і знайомим вже не хочеться називати її Душечкою.
В цей час в місто повертається ветеринар з дружиною і сином. Оленька знову оживає. Незабаром дружина ветеринара їде до своєї сестри, сам він постійно їздить по справах, а їх син, Сашко, наданий самому собі. І Ольга Семенівна повністю розчиняється у житті Саші.
І ось вже Оленька каже всім своїм знайомим про те, як складно вчити уроки і як багато задають в гімназії. Щоранку вона проводжає Сашу в гімназію, а йому ніяково, що з ним іде жінка, і він намагається відіслати її додому.
Ольга Семенівна знову наливається молодістю, а для всіх своїх знайомих знову стає Душечкою.
Це історія частково тієї ролі, яка відводиться жінці в суспільстві, від неї очікують, що вона стане додатком чийогось життя. Ольга Семенівна типовий приклад такої жінки – милою, доброю, жалісливої і абсолютно порожній, яка не має ні власної думки, ні власного життя. Мета таких людей – причепитися до кого-то, хто заповнить собою, своїми справами і думками всі їх істота.
Читати короткий зміст Душечка. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій