«Час завжди хороший» – це захоплююча сучасна книга про сучасних підлітків, написана у співавторстві Андрієм Жвалевским і Євгенією Пастернак.
Головні герої цієї книги – дівчинка Оля, яка живе в 2018 році, і хлопчик Вітя, який живе в 1980 році. Сучасні підлітки не уявляють свого життя без гаджетів. Вони так багато часу проводять в Інтернеті, що майже розучилися спілкуватися наживо. Все частіше школярі спілкуються в чаті, де ніхто не знає, який у кого нік.
Життя дітей у 1980 сильно відрізняється від життя підлітків майбутнього. У них інші цінності та інші проблеми. Вони багато спілкуються, проводять час разом, приходять на виручку.
Трапляється так, що Оля і Вітя раптом міняються місцями. Оля, як сучасний тінейджер, сприймає це переселення як якийсь загадковий квест. Виконаєш всі умови – повернешся додому. А заодно дізнаєшся стільки про минуле! Вітя ж, навпаки, розгублений. Він не знає нових слів, на яких говорять оточуючі люди (слів, які стосуються гаджетів і спілкування в Інтернеті), його приводять в подив новинки технологічного прогресу і дивне нове покоління, яке воліє спілкуватися через комп’ютери та телефони, а не наживо.
Незабаром хлопці звикають з особливостями нового життя, так як у них з’являються проблеми. Друг Віті, Женя, пригостив хлопців великодньою паскою, який спекла бабуся. А так як хлопчик – піонер, його лають на зборах, так як в СРСР атеїзм. Оля зовсім не розуміє, в чому причина такого ставлення до Дружини. Вона не уявляє, які плачевні наслідки може спричинити за собою вчинок хлопчика. Оля починає дружити з хлопчиком і всіма силами намагається допомогти, хоч це і не виходить.
У 2018 році Віті доведеться розбиратися вже з іншими труднощами. Виявляється, що хлопці в його класі зовсім не вміють спілкуватися і просто підтримувати бесіду. А їм належить складання усних іспитів. Вітя погоджується допомогти однокласникам і розповідає, що в його час не було ніяких комп’ютерів, усі писали від руки і спілкувалися наживо. Хлопчик створює подобу клубу, куди діти приходять вчитися розмовляти. Тут кожен знає нік іншого учасника клубу. Трапляється так, що хтось викладає в Інтернет імена всіх учнів класу разом з ніками, крім Витиного, а згодом виявляється, що це зробила одна дівчинка, на яку він навіть і не подумав.
Після цього Вітя і Оля знову міняються місцями. Дівчинка переживає, що так і не змогла допомогти Дружині. Але на наступний день вона зустрічає дорослого Вітю, який говорить, що з Женею все закінчилося благополучно.
Повість розповідає нам про вічні цінності – дружбу, підтримку, взаємовиручку. Тому час завжди хороший – головне, щоб поруч були справжні друзі, готові допомогти у скрутну хвилину. Саме це важливо завжди, в будь-які часи.
Читати короткий зміст Жвалевский, Пастернак – Час завжди хороший. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій