На лавочці відпочивав дідусь. В руках він тримав парасольку, зображуючи якісь знаки на піску. Поруч присів Павлик. Обличчя було червоним від злості.
– Ти посварився? – запитав дідусь.
Павлик заявив, що піде з дому. Старий поцікавився: «Чому?» І Павлик поскаржився на Ленку, яка не дала фарби, бабусю, прогнавшую з кухні. Чутно тільки було, як він ображено сопе.
– Хтось повинен пожаліти? – підбадьорив дідусь.
-А брат не хоче на човні покатати! – голосно сказав хлопчик.
Дідусь поправив довгу, сиву бороду.
– Я допоможу тобі. Є одне слово, воно чарівне! Говорити його потрібно, дивлячись прямо в очі. Тихим тоном.
Від здивування у хлопчини відкрився рот. Йому захотілося дізнатися це слово.
Дідок прошепотів на вухо слово, хлопчик повторив і побіг додому.
Зайшовши до кімнати Лени, Павлик побачив її, зайняту малюванням. Дівчинка прикрила фарби рукою. Хлопчик подумав, що не допоможе!
Лена сиділа за столом і малювала. Фарби – зелені, сині, червоні – лежали перед нею.
Він узяв сестру за руку й тихим голосом, дивлячись в очі сестри, вимовив: « Леночка, дай, будь ласка, одну фарбу!» Зніяковівши, сестричка запитала: «Яку тобі?» Попросивши синю фарбу, він потримав у руці і повернув сестричці.
«Як вчинить бабуся?» – подумав він.
Підійшовши по ближче, він повернув обличчя бабусі і дивлячись в очі, тихо попросив шматок пирога з чарівним словом. Старенька посміхнулася, в ній так і засяяло чарівне слово. Вона дала йому самий смачний пиріжок, Павлик застрибав від захоплення.
Настав обід. Павлик уважно слухав брата і коли він сказав, що буде плавати на човні, хлопчик поклав руку на плече й тихим голосом запитав: «Можна мені з тобою? Будь ласка!» Брат заусміхався, бабуся і сестричка теж попросили його.
– Будь ласка! – знову сказав хлопчик!
Брат скуйовдив волосся і дозволив.
Герой вибіг з – за столу і пішов до лавки, але дідуся там не було. Тільки на піску були якісь значки.
Висновок: Поважай старших і близьких. Ввічливим бути добре.
Читати короткий зміст Чарівне слово. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій