Короткий зміст Бунін Постоли для читацького щоденника, читати короткий переказ онлайн

Оповідання Івана Буніна «Лапті» представляє із себе невелике оповідання, на перший погляд, дуже просте і зрозуміле. Це сюжет з сільського життя. У селянській хаті в лихоманці метається дитина. У маренні, він благає дорослих принести йому червоні постоли. Його дід, якого звуть Нефед, зібрався йти в сусіднє село, щоб купити там постоли і червону фарбу. А на ранок його замерзле тіло привезли сусідські мужики. За пазухою у Нефеда були дитячі постоли і пляшечку з фарбою.

Основна думка цього твору в тому, що самопожертва є однією з головних рушійних сил людської душі, яка може подолати все.

Читати короткий зміст Постоли Буніна

Розповідь «Лапті» – один з найблискучіших прикладів прозу Івана Буніна. Цей розповідь, написаний простими словами про простих людей, зворушує до глибини душі. Сюжет оповідання простий, але від нього неможливо відірватися. Це поема про безмежної самовідданості і дуже сильний характер.

Дія відбувається взимку. На дворі жахлива погода. Вже кілька днів мете заметіль, і крізь пургу не переглянути.

На віддаленому хуторі в селянській хаті у господарів велике горе. У них хворіє син. Допомогти йому нічим не можна, тому що ні поїхати до лікаря, ні привезти його до себе ніхто не може. У хуртовині можна загубитися і замерзнути на смерть.

Мати дитини в повному розпачі. Її дитина марить і вмирає від спека, а вона нічим не може йому допомогти. Чоловік у від’їзді, і свідомість цього тільки посилює її відчуття повної безпорадності.

В хату приходить дід Нефед. У його руках солома, щоб топити піч. Потоптавшись в передпокої, дід Нефед заглядає в кімнату, щоб запитати про те, як почуває себе онук. Мати говорить йому, що дитина дуже хвора, ослаб і мучиться від жару. Швидше за все, хлопчик не виживе.

У маренні, дитина постійно говорить про якихось червоних лапоточках. Він просить принести йому їх і плаче. Мати не розуміє, навіщо дитині червоні постоли і дивується цієї дивної фантазії. Але дід Нефед пояснює їй це мудро і просто: «душа потребує».

Нефеда осіняє, що можна купити прості постоли і пофарбувати їх фуксином, тоді дитина зрадіє і одужає. Але де ж взяти постоли і фарбу? Зрозуміло, в сусідньому селі, і, зрозуміло, прямо зараз. І літній селянин, не сумніваючись і не роздумуючи, йде в заметіль і завірюха добувати онукові червоні постоли.

Дід Нефед – істинно російський характер, з багатою душею і нескореним характером. Що важливіше – потяг душі або самозбереження? Що сильніше – щиросердечний порив, чи здоровий глузд?

Здоровий глузд велить залишитися вдома. Про те ж твердить і самозбереження. Дійсно, на дворі завірюха і холод. Чи Не краще скоритися обставинам і дивитися на те, як помирає дитина? Та й чи зможуть врятувати його ті самі червоні постоли, навіть якщо і вдасться їх добути?

Головні герої цього твору зіштовхуються обличчям до обличчя з двома нещадними і нездоланними силами – заметіллю і смертю. Як протистояти їм? Варто бездумно слідувати своїм душевним поривам, щоб виконати швидкоплинний каприз дитини, фантазію, що з’явилася до нього в маренні?

Варто. І дід Нефед кидає виклик стихії і смерті, не бажаючи коритися обставинам.

Нефед не міркує про розумність свого рішення. Раз душа бажає такий дивний подарунок – червоні постоли – значить, їх потрібно у що б то не стало принести, а сумніватися і роздумувати – гріх.

Вся ніч минула в тривозі. Мати доглядала за сином і чекала діда Нефеда.

Вранці вона почула стук у вікно. Сусідські мужики привезли тіло діда Нефеда, який заблукав і замерз по дорозі додому.

Чоловіки розповіли невтішній жінці, як вони їхали в пургу і боялися заблукати. Коли завірюха зовсім закружляло їх, вони провалилися в яр, і думали, що кінець її близький. В яру вони знайшли тіло селянина, впізнали його і відразу зрозуміли, що житло зовсім близько.

Напружуючи всі свої сили, мужики дійшли до хутора, привізши з собою і тіло діда Нефеда. А коли з мертвого діда зняли кожух, за пазухою в нього виявилися маленькі дитячі лапоточки і пляшечка з фуксином.

Чиї душі рятує дід Нефед – дитини, його збожеволілої від горя матері, тих мужиків, що ледь не замерзли до смерті? Виживе хворіє дитина, отримавши, нарешті, бажані червоні личаки? На ці питання читачеві належить відповісти самому.

Читати короткий зміст Постоли. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: