Йшов 1941 рік. Стояла осінь. Цей рік був особливо важким, а скільки ще потрібно було перенести попереду. Начальство комбат наказав групі військовим просто з вигляду нездійсненне завдання. Потрібно було затримати будь-яким можливим шляхом війська німців, які наступали здалеку, але скоро будуть вже тут. Група з шести чоловік всього лише. Вони повинні були затримати німців біля залізничного шляху, а точніше – біля переїзду. Доручили командувати над групою з шести осіб старшині Карпенко. Як тільки наказ був прийнятий, група маленького батальйону зникла з очей, щоб почати підготовку до майбутнього бою, який обіцяв бути важким і небезпечним. Старшина відразу ж розподілив ролі всім.
Вранці, коли один з них, Пшеничний, прокинувся, почулися віддалені відгомони кулеметної черги. Як тільки Пшеничний дізнався, що їх поступово оточують, та ще у багато разів перевершує число німців, він в душі пообіцяв собі – здатися відразу ж. Його життя не була райдужній, його сім’я була колись заможною. Адже батько – був кулак, поки його не позбавили цього звання і всього багатства. Тоді батька відправили в Сибір, а також іншу сім’ю. В той час, Пшеничний навчався в семирічній школі, а тому залишився в живих і на волі. Але він не любив свого батька, хоча той балував його дуже сильно. В юності хлопець познайомився з наймитом ,що переросло в міцну дружба, а тому він став ненавидіти батька-куркуля. І робив все йому наперекір.
У кожного з тих хлопців, які були в групі батальйону, було своє минуле. У всіх воно було по-своєму гарне і радісне, і у всіх по-своєму сумне. Але все ж у порівнянні з цим воєнним часом, вони тоді жили ще не погано, в цій думці зійшлися всі в кінці. Кожен розповідав свою історію життя, в той час як на вулиці йшов дощ, і була ніч. З цей час вони як би в останній раз пережили всі прекрасні моменти свого минулого життя. Адже ніхто не знав, що буде довше.
Читати короткий зміст Журавлиний крик. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій