Короткий зміст «Бешкетник петрушка»

Це сталося у ті далекі часи, коли на Київську Русь часто нападали степові народи. Одні з них, печеніги, одного разу прийшли до Бєлгорода, але приступом взяти не змогли. Оточили вони тоді місто й взяли в облогу. Довго тривало облогове положення. Настав голод. Знесилені люди прийшли в такий відчай, що зібралися вже здатися печенігам. Вони зібрали віче (народні збори в стародавній Русі і сказали: «краще нам померти? — здамося печенігам — кого нехай залишать у живих, а кого заб’ють; все одно помираем вже від голоду». Тоді встав один старий чоловік і дав розумну пораду. Він запропонував не здаватися ворогові, а постаратися їх перехитрити. Старий дав завдання з кожного двору зібрати хоча б по одній жмені вівса, пшениці або висівок. Коли все це було зібрано, жінки зробили бовтанку, викопали криницю, поставили в нього кадь (велика діжка) і налили туди бовтанку.

На наступний день запросили в місто кількох печенігів на переговори. Побачивши, як російські люди дістають з колодязя їжу і їдять її, печеніги дуже здивувалися. А городяни сказали: «Хіба можете перестояти нас? Якщо будете стояти і десять років, то що зробите нам? Бо ми маємо їжу від землі». Печеніги вирішили, що белгородцев годує сама земля. А значить, не перестояти їм росіян. Так і пішли вороги від стін міста ні з чим.

Перекази складав і розповідав простий російський народ. Саме він складає основну частину Російської держави, народна творчість — художнє втілення його. У переказах відбилися такі народні ідеали, як патріотизм, розум і винахідливість. У «Сказанні про бєлгородському киселі» мудрий старець, простий русскии людина, своєю кмітливістю рятує російську землю від навали печенігів. Герой цієї оповіді втілив в собі образ простого російського народу, кмітливого без інтриг і підступної хитрості, сильного без показного хвастощів власної сили і до нестями любить свою Батьківщину, готового захищати Русь до останнього.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: