Данило з Катею жили дружно, у мирі і злагоді. Вісім синів у них було. А з часом і донечка з’явилася. Хлопці всі були виховані, розумні. Як-то біда трапилася, впав син Митя, і горб у нього з’явився. Пошкодив собі щось. Але не озлобило це хлопчика. Як був добрий, усміхнений так і залишився. Всі брати Мітю поважали, і ради завжди питали. Тяглися до нього. Та й батьки і ті, інколи могли Митюшу запитати так чи по-іншому робити.
Сім’я не в царських хоромах жила, звичайно, але все їм вистачало. Діти одягнені, взуті були. І навіть влітку, коли без чобіт можна ходити, Мітя іноді все одно взуття одягав. Батьки, слабкіше його за інших вважали, боялися як би чого не вийшло. Їхав повз будинки Данила пан, та й побачив, що діти взуті, а не у всіх адже так було. Розійшовся, став кричати. Та й наклав оброк у вісім разів більший, ніж був. Глава сімейства виступив проти, адже це непідйомно буде. Пан подумав і зменшив податок. Але сім’ї все одно стало дуже складно. У них ще одна дитина з’явився.
Катя дочекалася доньку. Вирішено було навчати синів батьківському ремеслу. Адже тепер потрібно було багато грошей віддавати панові. Найкраще проявив себе Митя. Батько бачив, що у сина все виходить дуже добре. Віддав його на навчання до досвідченого майстра. Пропрацювавши трохи далеко від дому, Мітя повертається. Він бачить, що чоловіки працюють дуже багато і важко, а краще не стає. Батько зовсім посивів, а адже він ще молодий. Мітя вирішує застосувати ремесло, якому його навчив майстер, вдома. Але ж дорогих каменів немає, та й де їх взяти. Потрібно придумати щось простіше. Раптом у віконці з’явилася рука з змійовиком і шлаком.
Зрозумів Митя, господиня мідної гори допомогти йому вирішила. Хлопчик починає робити із звичайного каменю дуже незвичайні красиві речі. Найпершу – тендітну красиву гілочку, зробив зі звичайного каменю. Її він хотів подарувати сусідській дівчині, яка йому дуже подобалася. Але все – таки не наважився. Дізнався про таку красу пан. Послав слуг відібрати гілочка у Міті. А коли дізнався, що із звичайного шлаку зроблена, наказав привести майстра. Як можна барської доньці таку дешевизну підсунути! Стукнути Мітю палицею своєю зібрався. Але хлопчина не розгубився, вихопив палицю, вдарив пана і пішов з хором його. Ніхто з оточення барського і слова не вимовив. А потім Мітю ніхто і ніде не бачив. І дівчина та, для якої гілочка з каменю призначалася, теж зникла.
З допомогою образу Міті, автор дає зрозуміти читачеві, що зовнішня краса не головне. Головне-це відчувати серцем, з повагою ставитися до людей. Тоді люди відповідатимуть тобі взаємністю. Мітю усі поважали і в сім’ї, і серед оточуючих. Він не відчував себе неповноцінним, заляканим. Хлопець не побоявся пана, бо був певний, що за ним підтримка. Ніхто не кинувся за ним, не зупинив. Можливо, деякі знали, де він. Але тримали це в таємниці. Адже хороших людей не так багато. І ніхто не хотів зраджувати Мітю, його повагу, і його почуття. Будьте добрі і чесні перед людьми. І це воздасться сторицею.
Читати короткий зміст Тендітна гілочка. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій