Розповідь про двох хлопчиків, Ланко і Лейко, які були друзями з дитинства і одного разу зустріли блакитну змійку. Виявилося, що це особлива істота, яка несе багатство і успіх – золотий пил, і невдачі і розбрат – чорний пил. Торкнувшись чорної пилу, вони і правда посварилися, але по-доброму, намагаючись захистити один одного. За це блакитна змійка нагородила їх мішечками з золотим піском, але Ланко поскупився, і тому у нього було менше піску. Але коли він зізнався в цьому, його мішечок став наповнюватися.
Розповідь вчить, що не треба гнатися за легким видобутком і скупитися, за чесну дружбу і чесна праця багатство і удача самі тебе знайдуть.
Читати короткий зміст Блакитна змійка Бажова
Жили-були два друга, Лійка Шапочка і Ланко Пужанко. Одного разу вони вирішили пожартувати над сестрою Лейко, Мар’єчкою, ображені за те, що вона не пустила їх подивитися на ворожіння. Вона ворожила на нареченого – треба було гребінець повісити на поветях на ніч, а вранці подивитися. Якщо в ньому волосся заплутався, значить, скоро заміж вийдеш, а якого кольору волосся, такий і у нареченого буде. Хлопчики стали вночі, знайшли гребінь і розчесали їм коня – Голубко. Марьюшка з ранку побачила, що волосся в гребені багато, зраділа й побігла подружкам показати. А вони здогадалися, що це кінський волос і прозвали Мар’єчку «Голубкова наречена». Вона дуже засмутилася і крикнула хлопчикам: «Та щоб вам блакитна змійка привиділася!». Тим дуже цікаво стало, що за блакитна змійка? У кого не запитають – ніхто не каже, тільки батько Ланко розповів.
Виявилося, що блакитна змійка це таке чарівне істота. Вона не повзає, а згортається колечком і скаче на хвостику. Праворуч від неї золота струмінь сиплеться, а зліва чорна. Куди золота впала, там напевно золото буде. Тільки якщо багато його взяти, та хоч крапельку кинути по дорозі, то воно все перетвориться на камінь.
Якщо двом-трьом то біда, відразу починають сваритися, до вбивства доходить. Тому говорити про неї треба тільки коли один, а коли удвох краще і не згадувати.
Одного разу будували хлопчики загати на струмку – один вище, інший нижче за течією. Раптом бачать: змійка. До одного хлопчика вона з гори спускалася, а до іншого на гірку піднімалася.
Хотіли золота добути, так побилися – не пускали одне одного, переконували, що там чорна біда розсипана. Вже потім зрозуміли, що бачили змійку з різних сторін і від того плутаються. Закружляло їх вона.
Трохи згодом вони вирішили її покликати ще раз, тільки на цей раз напевно в одну сторону дивитися. Встали один перед одним, тільки змійка їх все одно перехитрила – між ніг прокотилася. Побігли вони за нею, дивляться – пень однією стороною золотий, другий чорний і камені поруч – золоті і чорні. Ланко камінь вхопив, та не знав, що золото важке таке, чує, не донести. А кинути боїться – адже якщо хоч крапельку кинути, то все порожнім стане каменем. Лейко камінь поменше взяв, та теж важкий. Зрозумів він, що у Ланко зовсім камінь важкий і став йому кричати: «кинь, надірвешся!», а Лейко опирався. У підсумку побилися хлопчики, повернулися подивитися на пень – а він уже знову звичайний.
Вирішили більше про блакитну змійку і не згадувати. Якось пішли в ліс по ягоди, багато вже набрали і сіли відпочити. Раптом бачать – жінка йде, і з одного боку від неї золоте, а з іншого чорне хмарка колишеться. Хлопчики зажмурились і спиною до неї повернулися, щоб знову не побитися, та тільки коли відкрили очі, зрозуміли, що сидять у двох кільцях – золотому і чорному, і вийти ніяк не виходить.
Змійка сказала, що хоче їх ще випробувати, бо вони билися по-хорошому, намагаючись захистити одного. Змішала вона на долоні чорну і золотий пил і веліла побажати що-небудь. Якщо гарне бажання буде, то плитка золотом стане, а якщо погане, то буде простий камінчик. Хлопці побажали, щоб прізвисько Марьюшки «Голубкова наречена» скоріше забулося, і щоб вона вийшла заміж і їх плитки стали золоті. В нагороду змійка дала їм два мішечки з золотим піском.
Коли йшли назад, Ланко сказав, що мало їм змійка піску дала. А пізніше помітили хлопчики, що у Лейко мішечок важчає, а у Ланко все такий же. Хотів Лейко одному відсипати, та не вийшло. Зрозумів Ланко, що це покарання за те, що він поскупився, сказав про це другу і тут же пісок в його мішечку став прибувати. Додому обидва прийшли з повними гаманцями і віддали їх батькам. А тут нова радість – жених до Марьюшці приїхав.
Більше ніколи хлопчики змійку не звали, зрозуміли, що за добро вона сама нагородить. А в справах завжди щасливі були, тому що, мабуть, пам’ятала вона від них і чорну біду золотим обручем відділяла.
Читати короткий зміст Блакитна змійка. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій