Бабуся наказала своєму онукові Віті перебрати на вулиці всю картоплю. Хлопчик замерз, сидячи в снігу, і єдине, що гріло його зараз – думки про нових штанах, які йому повинна була пошити бабуся до його дня народження. Вітя уявляв себе красивого, чепурного, в обновці, з руками в кишеньках, що розгулює по селі. Це буде перша нова річ, достававшаяся коли-небудь хлопчикові. До цього абсолютно вся його одяг був зшитий з чужих обносків. Перебравши всю картоплю, Вітя радісно забігає в хату обідати.
Бабуся вже давно купила тканину і тримала її в скриньці. Вона все ніяк не могла приступити до шиття, так як завжди була в турботах і справах. Онук боявся, що вона не встигне зшити їх до заповітного дня. Кожен раз, коли Катерина відкривала свою скриню, Вітя підбігав і тягнув руки до матерії. Бабуся, боячись, що він забруднить або ненароком порве матерію, завжди лаяла його, але цікавого і згорає від нетерпіння Вітю було неможливо відтягнути від тканини.
Несподівано бабуся Катерина захворіла і надовго злягла, так що штани не були готові до дня народження Віті. Старенька сама сильно переживає, що засмутила онука. Як тільки їй стало трохи краще, бабуся приступає до шиття. І ось вранці, прокинувшись, Вітя бачить на своєму ліжку нові штани – блискучі, ошатні, красивого синього кольору. Надівши обновку, хлопчик відправився провідати діда. Дорога проходила через ліс, так що йшов він дуже акуратно, боячись зачепитися брюками за гілку і порвати їх.
З дідом живе хлопчик Санька, який відразу з заздрості обізвав Вітьку «ченцем у нових штанях». Санька зумів розохотити хлопчика і втягнути його в ігри з перепрыгиванием через яму. Вітя падає і грузне в болоті. Після цього він пролежав кілька днів з болями в ногах. Штани випрали i повернули йому початковий від бруду, але колір їх після цього помітно зблід. Хлопчик, колись чекав і так радовавшийся штанів, зараз зауважує: «Та бог з ними – штанами і затонулими чобітьми… Наживу ще!».
Читати короткий зміст Чернець у нових штанях. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій