АДОЛЬФ Роман Адольф. Історія А. розказана Конста-ном, не надто багата подіями. А. син міністра одного німецького курфюрста, закінчивши Геттінгенський університет, приїжджає в невелике німецьке містечко. Він самотній, звик приховувати свої справжні думки за жартами і лихослів’ям, живе без мети і звик думати, що мета, яка була б гідна хоч найменшого зусилля, взагалі не існує. Він чує від інших молодих людей розмови про любов і зв’язках з жінками, але сам цього почуття ще не випробував; розповіді приятелів пробуджують в ньому цікавість і неясне томління, він шукає, у кого б йому закохатися, і випадково звертає свій погляд на Элленору, польку, яка вже багато років живе в будинку графа П. народила йому двох синів, але не повінчана з ним. А. починає домагатися кохання Элленоры швидше від нудьги та з марнославства, ніж під впливом сильного почуття. Спочатку він зустрічає опір, і це лише розпалює його пристрасть. Він домагається від Элленоры спочатку дозволу бачити її в присутності інших друзів вдома, потім наодинці; він говорить їй про своє кохання, отримує від неї відповідне визнання, і нарешті Е. віддається йому. Кілька місяців коханці насолоджуються своїм щастям таємно, потім граф П. починає підозрювати Элленору в зраді, а батько А. пропонує йому повернутися у рідне місто.
А. домагається у батька відстрочки, а Элленора пориває з графом П. щоб присвятити А. все своє життя. У призначений термін А. все-таки повертається до батька, Элленора слід за ним; батько А. незадоволений тим, що його син відкрито має коханку, збирається вислати Элленору з міста, щоб врятувати її від цієї ганьби, А. їде разом з нею, і коханці поселяються в невеликому богемському містечку, а потім переїжджають в Польщу, де Элленора отримала спадщину.
А. вже давно не любить Элленору так пристрасно, як колись; їм рухає не стільки любов, скільки жалість; переймаючись залежністю від Элленоры, яка, відчуваючи його охолодження, обсипає його докорами, А. однак, не вирішується порвати з нею, хоча в душі погоджується з порадами батька та його друга, французького посла в Польщі барона Т. і розуміє, що життя з Элленорой прирікає його на бездіяльність і безвість, позбавляє можливості проявити себе на якому б то ні було поприще. А. дає барону Т. обіцянку розлучитися з Элленорой, але відкладає його виконання на невизначений термін. Кінець цієї нерозв’язною ситуації кладе смертельна хвороба Элленоры, яка, дізнавшись про обіцянку А. порвати з нею, починає чахнути і вмирає. А. знаходить довгоочікувану свободу, але не може радіти їй, бо самотність виявляється ще страшніше.