Читати текст для читацького щоденника Абрамов Поїздка в минуле
У повісті Федора Абрамова увагу привертають конфлікти при розкуркулення, колективізації. Микша Кобилін живе, хоча і не дуже щасливо, в ілюзіях, що його дядька – благородні вершителі революції. Радянська влада далеко, так вони в глушині насаджували комунізм, втім, страшною ціною життя багатьох невинних.
Випадковий попутник (але виявиться, що саме він у дитинстві, захищаючись у бійці, зламав герою ніс) відкриває Кобиліна очі на злочинну натуру «героїв». Відбувається повернення Микши в минуле – з новим поглядом на події. Зречення від батька, зняття хреста з церкви, знущання над нещасними – ці «подвиги» минулого женуть розкаявся героя на смерть.
Головна думка
Повість про підміну ідеалів, коли ідеї революції заступають людські відносини, стають приводом для непростимою жорстокості. Герой ніби повертається в минуле, переоцінює свої вчинки.
Читати короткий зміст Абрамов Поїздка в минуле
Показаний конфлікт між батьком героя і «дядьками», які відрізнялися фанатичностью. Ці затяті комуністи співали марші, коли все навколо плакали. Дядька погано впливали на юного Микшу. Наприклад, він відчував себе зобов’язаним бити дітей розкуркулених переселенців, хоча вони від голоду ледве на ногах стояли. Ті нещасні нічого поганого не робили, але їх назвали ворогами влади, тому треба їх карати. Самі дядьки вбили безліч безневинних, навісивши ярлик «куркулі – вороги народу».
З принципу дядьки засудили навіть батька героя, хоча їх сестра благала простити цього, дійсно, найдобрішої людини. Микша в юності навіть публічно відрікся від дуже доброго батька, прізвище змінив. Його вчитель, який простив оточуючим і донос, і те, що за нього жоден учень, ні батько – ніхто не заступився (а колись він все кинув, щоб викладати в їх школі), не може Микшу пробачити за зречення. І це теж допомагає герою покаятися. В останній момент він поспішає на могилу батька – вперше. Заради цього він форсував річку, промок, так і заснув в мокрому одязі на могилі – і замерз. Його смерть у газеті підносять як п’яне буйство.
Цікавий образ дружини Микши – Окси. У сімнадцять років вона сама прийшла до нього вдовому, бо їй шкода його стало маленьких дітей. Звалила на себе такий тягар… Але все ж вона ні про що не шкодувала, любила суворого питущого чоловіка.
Ця трагічна повість мала таку ж складну долю. Надрукована вона була лише через п’ятнадцять років після свого завершення, вже після смерті автора.
Читати короткий зміст Поїздка в минуле. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій