Конвергентне і дивергентне мислення


Конвергентне і дивергентне мисленняЗовсім недавно на екрани вийшов американський блокбастер «Дивергент» (Divergent), який встиг заволодіти увагою глядачів і змусила їх задуматися. Слоган фільму звучить «Ти небезпечний, якщо ти інший». Допитливі глядачі одразу ж зацікавилися феноменом винахідливості. Чи може бути таке, що комусь не хочеться, щоб люди ставали більш кмітливими?

Багатовимірний підхід до дослідження інтелекту – це дітище психолога з США Джоя Підлоги Гілфорда. Він видав книгу «Природа людського інтелекту» (The Nature of Human Intelligence), де і описав особливості конвергентного і дивергентного мислення, яке також можна назвати креативністю. А креативність, в свою чергу, потребує розвитку і тренуванні.

Конвергентне мислення

Конвергентне мислення – це лінійне мислення, яке ґрунтується на поетапному виконанні завдання, дотримання алгоритмів. Сам термін походить від латинського слова «соnvergere», що означає «сходитися». Конвергентне мислення базується на стратегії використання інструкцій з виконання завдань на застосування елементарних операцій. Найчастіше саме ця стратегія є основною в тестах на IQ. Також вона використовується в класичних педагогічних методиках.

Щоб краще зрозуміти, що таке конвергентне мислення, потрібно згадати шкільну систему освіти. Завдання, які даються учням, спочатку припускають наявність правильної відповіді. Оцінка ставиться, виходячи з швидкості, подробиці і точності, які демонструє учень при пошуку рішення. Якщо мова йде про письмових завданнях, то також оцінюється акуратність і дотримання форми відповіді.

Конвергентне і дивергентне мисленняБільшість педагогічних методик використовує саме таку схему. Проте для творчих людей подібний підхід неприйнятний. Історії відомо безліч прикладів, коли видатні люди погано вчилися в школі. І причиною тому була методика викладання, а не відсутність знань. До таких прикладів можна віднести Альберта Ейнштейна або Вінстона Черчілля. Зазвичай такі люди не приймають умови задачі, починають задавати питання, які вчителі знаходять недоречними. «Що буде, якщо використовувати не воду, а масло?» «А якщо перевернути трикутник?» «Потрібно подивитися з іншого боку?»

Хоча методика викладання створює складнощі не тільки геніям, але людям всіх віків і ступенів винахідливості. Необхідність мислити за алгоритмом заглушає виникають ідеї, що призводить до внутрішнього конфлікту. Були проведені спеціальні дослідження, де людям пропонували ставити на папері крапки, дотримуючись заданої послідовності. Експеримент тривав досить довго, і через якийсь час випробовувані виявляли дратівливість, у них виникало почуття утоми й невдоволення. У підсумку люди відходили від завдання, виконували його по-іншому, вносили різноманітність.

Не завжди наявність енциклопедичних знань дозволяє вирішити певну задачу. Навіть володіючи значним багажем фактів і даних, можна розгубитися в конкретній ситуації. Природно, що потрібно тренувати конвергентне мислення, але реальне життя не йде за правилами, тут не завжди є однозначні відповіді. На відміну від комп’ютерних тестів, де натискання на кнопки дає цілком конкретний результат. Щоб рухатися вперед, потрібно розвивати незалежне мислення.

Дивергентне мислення

Конвергентне і дивергентне мислення

Дивергентне мислення – це творче мислення. Термін походить від латинського слова «divergere», що означає «розходитися». Цей метод рішення проблем можна назвати «віялоподібним». При аналізі причин і наслідків відсутня непохитна зв’язок. Це призводить до появи нових комбінацій, нових зв’язків між елементами. Отже, з’являється більше шляхів вирішення проблеми.

Е. Торранс, К. Тейлор, Р. Грубберу змогли дати найбільш точну відповідь на питання, що таке дивергентне мислення. Вони встановили, що цей тип мислення працює на пошук неординарних ідей, на використання нестандартних форм діяльності, на формування дослідницького інтересу. Дивергентность дозволяє людині краще аналізувати і зіставляти факти, будувати гіпотези і висувати припущення, складати класифікацію отриманої інформації.

Існує ряд критеріїв, які дозволяють визначити здібності до дивергентному мисленню:

  • Швидкість – означає кількість ідей, що виникають за одиницю часу.
  • Оригінальність – вміння мислити нестандартно, відходити від заданих рамок, встановлених правил, виключення шаблонних або стереотипних рішень.
  • Чутливість – здатність швидко переключатися з однієї ідеї на іншу, вміння бачити незвичайне в незначних деталях, знаходити протиріччя.
  • Образність – використання асоціацій для висловлення власних ідей, робота з символами та образами, пошук складнощі у простих речах і простоти у складних поняттях.

Дивергентне мислення неможливо виміряти класичними методиками, адже основою цього типу мислення є неорганізовані або випадкові ідеї. Саме тому люди з науковим складом розуму можуть погано відповідати на тести IQ, побудовані за класичною схемою конвергентного. І якщо у дорослої людини погані результати не викликають жодних емоцій, то у школярів можуть з’явитися комплекси і постраждати самооцінка.

Є певні способи, які дозволяють оцінити дивергентний інтелект. Наприклад, випробуваному дається ряд предметів (ручка, відро, картон, ящик і так далі), а він повинен визначити, як можна їх використовувати. Чим більше способів застосування, тим краще буде результат.

Процес пізнання включає отримання нових знань і збереження їх в пам’яті. Конвергентне і дивергентне мислення генерують нову інформацію в нашій свідомості. Якщо розвивати обидва цих типу, якщо розуміти, який необхідно використовувати в тій чи іншій ситуації, то можна домогтися максимальних результатів.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам