Казка П. П. Єршова “Коник-Горбоконик” користується заслуженою популярністю ось вже майже 200 років, будучи вперше опублікованій ще в 1834 році, не без допомоги самого А. С. Пушкіна. Він одним з перших прочитав цей твір, і настільки високо оцінив, що особисто допоміг ще невідомому тоді Єршову з видавництвом книги, тим самим ввівши автора в поетичні кола того часу. Адже і не помилився – ця казка не дарма викликає великий інтерес як серед дітей, так і дорослих. Сюжет настільки захоплюючий, що почавши читати книгу, вже неможливо відірватися, поки не дочитаешь її до переможного кінця, адже головний герой – Іван, наче й дня не може прожити, щоб не потрапити в чергову історію.
Дуже часто Івана називають дурнем, починаючи з його власної родини – батька і двох старших братів, закінчуючи царем і придворними. Що з однієї сторони і зрозуміло, адже на початку книги показано, що найбільше йому подобається валятися на печі і є, не особливо піклуючись про інших речах. Та й знайшовши перо Жар – птиці, він був попереджений Горбокоником, що краще б його не брати, адже воно принесе більше бід і турбот, ніж щастя. Але, знову ж, через свою безпечність він не звернув на це ніякої уваги, за що дійсно потім не раз поплатився. Але, якщо подумати глибше, цей персонаж не так вже й дурний. Наприклад, коли він сторожував полі, йому не склало великої праці підстерегти і зловити чарівну кобилицю, і навіть зуміти з нею домовитися про те, що вона більше топтати не буде, а в нагороду за те, що він її відпустить, їй… довелося пообіцяти народити йому двох золотогривих красенів – коней, і ще одного, непримітного з першого погляду коника. який потім стане його найкращим другом, що вона і передбачала, попросивши ні в якому разі не продавати ні за які гроші. Мало того, він навіть не розповів про цей випадок своєї сім’ї, придумавши розповідь, ніби спіймав самого чорта, щоб ті не дізналися про його придбання. Пізніше він, правда не без допомоги коника, зміг провести і царя, зумів зловити для нього Жар-птицю, і заморську красуню Цар – дівицю, яка стала в майбутньому його дружиною.
В цілому ж наш Іван-дурень як людина дуже позитивний, він не раз приходив на допомогу іншим, ніколи не планував нічого лихого, і навіть прощав підступи проти нього іншим, тих же братів, які не посоромилися вкрасти у нього жеребців заради власної наживи.
Варто відзначити і Коника-Горбоконика, який заради улюбленого господаря не раз ризикував власною шкурою. Він є чудовим зразком одного, безкорисливого і вірного, і доводить, що не варто приділяти занадто багато уваги на зовнішній вигляд. Хоч він зовсім не був схожий на своїх красивих братів, а здавався навіть смішним з-за свого маленького росту, двох горбів і довгих, ніби ослячих вух, – саме він виявився самим цінним іншому Івану, будучи готовим у будь-який момент надати йому допомогу.
Загалом, казка дійсно не тільки дуже цікава, але й повчальна, адже показує читачам, що хороші люди, не дивлячись ні на які підступи, все одно рано чи пізно вийдуть переможцями, а нечесні і погані – сповна заплатять за всі свої прогрешения, як той цар, сварившийся з-за свого підступності в киплячому молоці.