Брати Вільгельм (1786-1859) та Якоб Грімм (1785-1863) вирішили підтримати німецьку культуру, “дати молоді та народові здорову поживу, від якої ніхто не відмовиться” – вони записували народні німецькі казки з уст різних оповідачів – чиновників, селян, дворян, підготували й видали кілька збірок народних казок. Брати Грімм були німецькими вченими, філологами, які досліджували фольклор та вивчали мову рідного народу. Брати Грімм почали створювати “Словник німецької мови” і своєю працею підтримували національний дух та рідну німецьку культуру. Однієї з найвідоміших казок були “Білосніжка” та “Бременські музиканти”. А хто з нас у дитинстві не чув казку про смішний “розумної Ельзі”, таку далекоглядну і таку незручну? Або про бременських музикантів? Хто не боявся за долю бідних, залишених у лісі мальчонок, які шукають дорогу з розсипаним по землі білими камінчиках? Хто не радів відважним витівок хороброго кравця?
У багатьох людей виникає питання: казки братів Грімм – це оригінальні твори або записи народних переказів? Відповідь на нього складний і неоднозначний. Грімми, особливо Якоб, – надзвичайно суворо ставилися до того, щоб казки залишалися справжніми народними, щоб у їх переказі не було ніякого спотворення, ніякої переробки на сучасний лад, на власний смак. Суворий до педантизму Якоб наполягав на… найбільш повної фольклорної достовірності. Вільгельм, більше поет, ніж вчений вважав, що потрібна художня обробка матеріалу. Втім, ці розбіжності були навіть корисні: завдяки ним тексти гриммовских казок поєднують в собі сумлінну наукову достовірність з авторським поетичним стилем. Записуючи казки зі слів різних людей, Грим не могли, та й не хотіли, дослівно відтворювати манеру оповідачів. Вони залишали в недоторканності порядок мови, композицію, сам дух казки, але переказували її по-своєму, завжди творчо. Брати знайшли свій єдиний стиль – живий, простодушний, іноді лукавий. Завдяки цьому стилю їх казкові збірники стали не просто роботою, але і великим явищем німецької романтичної літератури.
Брати-письменники вбачали у творах усної народної творчості свої естетичні зразки, джерела сучасної літератури і основу її національного характеру. Їх літературним казкам притаманні об’єднання чарівного, фантастичного, примарного і містичного із сучасною дійсністю. “Німецькі перекази” братів Грімм, як і “Дитячі і сімейні казки”, викликали жваву діяльність збирача в багатьох країнах. Поняття “казка” закріпилося за народною казкою, але разом з тим позначало і літературну казку. В той же час робилися спроби дати визначення літературної казки. Пріоритет належить Я. Гриму, який бачив відмінність літературної казки від народної в усвідомленому авторство і в притаманному першої гумористичному початку.