Карамзін і російський сентименталізм

Сентименталізм – художній метод, що виник в Англії в середині 18. Н М. Карамзін і ранній Ст. А. Жуковський – в Росії. Будучи останнім етапом в розвитку Освіти, С. за своїм ідейним змістом та художніми особливостями протистояв класицизму. В С. знайшли своє вираження суспільні прагнення І настрої демократичної частини “третього стану”, її протест проти феодальних пережитків, проти наростаючого соціального нерівності і нівелювання особистості складається в буржуазному про-ве. Але ці прогресивні тенденції С. істотно обмежувалися його естетичним кредо: ідеалізацією природного життя на лоні природи, як вільної від примусу та гноблення, позбавленої пороків цивілізації; антирационализмом; культом інтимних почуттів.

Проза Карамзіна розвивалася в рамках сентименталізму і зробила рішучий вплив на розвиток російської літературної мови. У літературному відношенні “Бідна Ліза”, як і інші повісті Карамзіна, – твір досить слабке; російська дійсність майже не відбилася в ній або зображена неточно, з явною схильністю до ідеалізації і приукрашению. Тим не менш, завдяки своєму гуманного, м’якому колориту ця повість, що змусила широке коло читачів проливати сльози над долею абсолютно непомітною, скромною героїні, справила благотворний, хоча й нетривалий вплив на розвиток сентименталізму в Росії. Навіть у повісті “Наталя, боярська дочка” (1792), сюжет якої взято з старої російської життя, сентиментальному елементу належить перше місце: старина ідеалізована, любов носить томний і чутливий характер. Твори Карамзіна незабаром стали предметом наслідування.

Карамзін вперше в історії російської прози звернувся до героїні, наділеної Підкреслено буденними рисами. Його слова “і селянки любити вміють” стали крилатими.

Чутливість – так на мові кінця XVIII ст. визначали головне достоїнство повістей Карамзіна, маючи на увазі під цим… вміння співчувати, виявляти в “вигинах серця” “найніжніші чувствия”, а також здатність насолоджуватися спогляданням власних емоцій. Чутливість є і центральною рисою характеру Лізи. В кінцевому рахунку саме палкість і гарячність і призводять Л. до загибелі, але морально вона виправдана. Послідовно проведена Карамзиным думка про те, що для душевно багатого, чутливу людину робити добрі вчинки природно, знімає необхідність у нормативній моралі.

Карамзін одним з перших вводить в російську літературу Протиставлення міста і села. У повісті Карамзіна людина природи виявляється беззахисним, потрапляючи в простір міське, де діють закони, відмінні від законів єства.

Ім’я “Ліза” до початку 80-х років XVIII ст. майже не зустрічалося в російській літературі. Вибираючи для своєї героїні це ім’я, Карамзін йшов на ломку суворого канону, сформованого в літературі і предопределявшего заздалегідь, якою повинна бути Ліза. Цей поведінковий стереотип визначався в європейській літературі тим, що образ Лізи, Лизетты був пов’язаний з комедією. Розбиваючи очікування читача, Карамзін тим самим руйнував основи самої культури класицизму. При всій умовності образу Л. її ім’я пов’язане саме з характером, а не з амплуа героїні. Встановлення залежності між “внутрішнім” характером і “зовнішнім” дією стало суттєвим завоюванням Карамзіна на шляху до “психологизму” російської прози.

Карамзін цілеспрямовано відмовлявся від використання церковнослов’янської лексики і граматики, приводячи мову своїх творів до обиходному мови своєї епохи і використовуючи в якості зразка граматику і синтаксис французької мови. Карамзін ввів в російську мову багато нових слів – як неологізмів “підозрілість”, “промисловість”, “витонченість”, “людяний”), так і варваризмов (“тротуар”, “кучер”). Також він одним з перших почав використовувати букву Е.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: