Історія створення поеми

Микола Васильович Гоголь творив надзвичайні твори, які викликали безліч розбіжностей, спорів, приводів для роздумів. Особливо явне відображення російської дійсності 19 століття показано в романі “Мертві душі”, робота над яким почалася в 1835 році. Сюжет прекрасного творіння був підказаний відомим письменником Олександром Сергійовичем Пушкіним, що не був байдужим до творчості Гоголя. Робота над твором тривала 17 років, бо кожна дрібниця і будь-яка деталь продумывалась письменником до останнього, ретельно.

Спочатку передбачалося, що роман буде гумористичним, однак шляхом роздумів і глибоких роздумів, Микола Васильович вирішив торкнутися глобальні проблеми життя людей в байдужому світі. Позначаючи жанром твори поему, Гоголь вважав кращим варіантом розділити її на три частини, де в першій бажав зобразити негативні якості сучасного суспільства, у другій же – це самореалізація особистості, шляхи її виправлення, а в третій – життя персонажів, що змінили долю в правильну сторону.

Перша частина зайняла у письменника з часу рівно 7 років, початок було покладено в Росії, проте згодом продовжилося за кордоном. Приділяв творіння досить великий час, бо хотів, щоб все було бездоганно. До друку частина була вже готова в 1841 році, але, на жаль, не зуміла пройти цензури. Процес видання стався лише з другого разу, з тим урахуванням, що допомогли Гоголю в цьому друзі, що мають впливове становище. Але друкувалося творіння з якимись застереженнями: Микола Васильович зобов’язаний був поміняти назву на “Пригоди Чичикова, або Мертві душі”, внести деякі корективи, виключити повісті про капітана Копейкине”. Але письменник погодився лише на те, щоб змінити текст, а не видалити його з поеми. Так і вийшла друком перша частина в 1842 році.

Після видання роботи стався шквал критики. Судді, чиновники, інші люди верховного статусу були категорично проти того, щоб приймати твір, бо… вважали, що Гоголь показав Росію не такою, якою вона є насправді. Вони стверджували, що батьківщина накреслено Миколою Васильовичем суворою, сіркою, негативною. Були розбіжності з приводу мертвої душі, що писав Гоголь у романі. Бездумні люди говорили, що душа безсмертна і те, про що тлумачить письменник, це повна нісенітниця, нісенітниця. Стає ясно, що до великого Гоголя по розуму їм занадто далеко.

Примітно те, що друзі і колеги вважали, як глибоко і точно підняв вічні проблеми Микола Васильович, бо те, що зображено в поемі, просто вражає своєю дійсністю, суворістю, правдою.

Критика з боку людей Гоголя серйозно зачіпала, але це не завадило продовжувати роботу над романом. Другу главу писав до самої смерті, так і не докінчивши її. Миколі Васильовичу твір здавалося ідеальним, недосконалим. Рівно за дев’ять днів до своєї кончини власні рукописи Гоголь відправив у вогнище, це був чистовий варіант. На сьогоднішній час позосталися деякі голови, за кількістю їх становить п’ять, зараз в наші дні вони сприймаються окремим самостійним твором. Як видно, здійснення третя частини роману не сталося, це залишилося лише задумом, яку Гоголь не встиг втілити у життя.

Таким чином, Микола Васильович Гоголь вважається неперевершеним письменником, бо зміг піднести всі нагальні проблеми у своїй творчості.

Його багаторічник праці неоціненні, після прочитання залишається безліч питань. Власну точку зору вдалося викласти в романі “Мертві душі”, який зараз є шедевром світової літератури. Нехай Гоголь не встиг закінчити третю частину, зате він залишив читачам те, за що варто хапатися руками і ногами, над чим бажано подумати і поміркувати. Микола Васильович нічого б даремно не помістив в поему, бо дуже дбав про її процесі написання. Всі деталі продумані до дрібниць. Тому твір і становить надзвичайну цінність!

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: