“Істинний і помилковий патріотизм” твір

Патріотизм – це відповідальність, любов до батьківщини. Бути патріотом, означає, у будь-яких ситуаціях потрібно вміти подбати про свою країну. Така якість складно виховати в собі, проте без нього людина вважається лицемірним, егоїстичним. Свого часу Лев Миколайович Толстой вирішив всерйоз задуматися над подібною проблемою істинного і помилкового патріотизму. Всі свої блискучі міркування він виклав у великому романі-епопеї “Війна і мир”, де два діючих герої, які необхідні при міркуванні над вище поставленої проблемою, – це не тільки люди з певним положенням, але і звичайний народ.

Варто почати з розгляду помилкового патріотизму. Уособленням цього є Анатоль Курагин. Це фальшивий чоловік, слова якого не відповідають діям. Своїми низинними бажаннями, він нічого не домагається, в його житті мало чого-то дійсно стоїть. Показує автор і людей такого типу на зразок Бориса Друбецького, який мріють лише про те, щоб нічого не робити і отримувати нагороди за власну бездіяльність.

Толстой явно викриває героїв, які вважаються помилковими. Це дає ясно зрозуміти, що від таких персонажів складно очікувати конкретних дій, спрямованих на захист своєї батьківщини. Сумно те, що люди своєю байдужістю до країні не приймають ніяких рішень, турботи до неї. Лжепатриотизм не лікується, на жаль. Справжнім солдатом батьківщини вважається той, хто усвідомлює свою відповідальність перед нею. Патріотом може стати той, хто в душі своїй не приховує темні образи, корисливі плани, тяжкі поневіряння. Ні, людям, які виявляють любов до Батьківщини, немає справи до матеріальних засобів, чинів, положення. Від цього вони не залежні, бо розуміють, що у важку годину батьківщина потребує своїх рятівників.

Патріотом може бути не настільки якийсь піднесений людина, ним може стати будь-хто, хто відданий країні, хто переживає за її подальше майбутнє. У романі Толстого малюються образи звичайних людей, які своєю простотою привертають увагу, бо душа їхня чиста і повна теплих почуттів до батьківщини. Це і Тушин, і Михайло Кутузов, і Андрій Болконський і ін. Справжнім виразником патріотизму, звичайно, є Кутузов, його роль значна, так як не думаючи про себе, він піклуватися про інших: про своїх солдатів, яких, як Наполеон, міг би кинути і забути тут же, але герой не такий егоїстичний і пихатий. Цим і цікаві персонажі, які є уособленням справжнього патріотизму: вони усвідомлюють, що “коли Росія хвора, їй потрібен чоловік”. Жити почуттями, настроями та інтересами солдатів, народу, ось що не вистачає тим, хто сповнений вірою в легку життя.

Патріотизм проявляється на війні, а та штука страшна, жорстка, нещадна, бо забирає з собою безліч безневинних життів. Бути турботливим до батьківщини у важкі періоди Вітчизни – це неймовірна відповідальність. Хто може її усвідомлювати, той непереможний, той… міцний духом, той сильний фізично. Тому все дарма!

Таким чином, Толстой своїми думками наштовхує на те, щоб читачі розмірковували над таким поняттям, як “патріотизм”, бо з цього закладаються знання. Важливо виховувати це почуття в душі кожного, щоб не траплялися зради по відношенню до батьківщини, щоб у важкі хвилини не було багато втрат. Головне те, що не в грошах щастя. Якщо все життя рватися за матеріальними засобами, відсуваючи совість, особисті якості, то в результаті можна залишитися ні з чим в повній самоті. А страшніше цього нічого не може бути. Тому варто розуміти, що потрібно бути уважним до країні, стає чуйним, “треба любити, треба жити, треба вірити…”

Цей роман є історичним свідком, який відображає російського народу мужність і доблесть у війні 1812 р. Головним героєм у автора є народ. Толстой у романі дуже барвисто описує вбивства, кровопролиття, змальовує людські страждання, які приносить будь-яка війна. Також він показує читачеві як проходив, на той момент часу, голод, змушує нас уявити почуття перебуває в людських очах страх. Не варто забувати про те, що описана письменником війна, що завдала Росії, як матеріальні, так і інші жертви, а також зруйнувала міста.

Величезне значення в ході війни має настрій і бойовий дух солдатів, партизанів та інших осіб, які стали на захист своєї батьківщини, при цьому не шкодуючи своїх сил. Початок війни, протягом двох років, велася не на території сучасної Росії. Тому для народу вона була чужою. А коли французька армія перетнула кордон Росії, весь народ, починаючи від дітей і закінчуючи людьми похилого віку, стали щільною і міцною стіною на захист своєї батьківщини.

Толстой у своєму романі поділяє людей на групи по відношенню до обов’язку захисту вітчизни і за принципами моральності. Автор у тексті також поділяє дії кожної людини на дві групи, які пов’язані з патріотизмом істинним і хибним. Справжній патріотизм полягає в діях народу, які спрямовані на те, щоб підвищити рівень слави своєї вітчизни і вирішити подальшу долю свого народу. На думку письменника, народ Росії є найпатріотичнішим з усього світу. Це було підтверджено рядками роману. Наприклад, коли французи все-таки змогли зайняти місто Смоленськ, селяни почали швидко знищувати все, що може потрапити в руки ворога. Такі дії кожного селянина показували гнів і ненависть до ворога. Не варто забувати і про віддачі належної похвали жителям серця Росії, так як вони всі покинули свої будинки, щоб не угадить рід влада, яку принесуть французи.

Патріотизм проявляється і на фронті війни, коли солдати показують патріотичні дії. І в тексті цьому є підтвердження сценами кровопролитних битв. Навіть купець, щоб не дісталися його товари французам, знищив свою крамницю.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: