Радянська влада принесла з собою найстрашніше, що може бути в історії держави, — громадянську війну. Громадянська війна — це війна, яка йде всередині країни, змушує батька вбивати сина, а брата — брата. Один з епізодів громадянської війни — війна на козачій донської землі — зображена в романі М. М. Шолохова «Тихий Дон».
Сім’я Мелеховых; знаходиться в центрі уваги Шолохова, — свого роду мікросвіт, в якому, як у дзеркалі, відбивалася страшна трагедія війни. Це велика, дружна, згуртована сім’я: Пантелей Прокопович, Іллівна, Петро, Дарина, Григорій, Наталя, Дуняшка. У них велике справний господарство, вони з радістю працюють, обробляють землю.
Але от світлий світ вривається війна. Вона приходить в дім тоді, коли забирають на фронт у Пантелея Прокоповича і Іллівни двох їхніх синів — Петра і Григорія. Незабаром німецька війна змінюється громадянської. І поселяється в будинку Мелеховых страх втратити синів, чоловіків, братів, адже для Пантелея Прокоповича і Іллівни Петро і Григорій — сини, для Дуняшки — брати, для Дарини та Наталі — чоловіки.
Шолохов пише: «Сім’я розпадалася на очах у Пантелея Прокоповича. Вони із старою залишалися удвох. Несподівано і швидко були порушені родинні зв’язки, втрачена теплота взаємин, в розмовах все частіше з’являлись нотки дратівливості і відчуження… За загальний стіл сідали не так як раніше — єдиною дружною сім’єю, а як випадково зібралися разом люди. Війна була всьому цьому причиною — Пантелей Прокопович це чудово розумів».
У Петра Мелехова, старшого сина, досить простий погляд на життя. Він хоче стати офіцером і не гребує відняти у переможеного що-небудь, що стане в нагоді в господарстві: «Сама життя посміхалося Петру, а війна радувала, тому що відкривала перспективи незвичайні: чи йому, простому козакові, з мальства крутившему хвости бикам, було думати про офіцерства та іншої солодкої життя…»
Автор зауважує, що в цьому докорінна відмінність Петра і його молодшого брата Григорія. Молодшого Мелехова «війна гнула, висмоктувала з особи рум’янець, фарбувала його жовчю». Григорій ніяк не міг дочекатися кінця війни. Взагалі, це особистість більш складна, ніж Петро: істота Григорія противиться вбивства, в ньому живе загострене почуття справедливості.
Громадянська війна відірвала братів від рідного куреня, позбавила можливості і щастя займатися улюбленою справою, жити мирною працею, любити дружин, ростити діточок. Громадянська війна звела їх з жорстокістю, ровью, насильством. Вона позбавила Іллівну сина, Дарину — чоловіка, Дуняшку і Григорія — брата. Іллівна потай розуміє, що і у її улюбленця Григорія немає майбутнього. Як трагічний момент, коли мати сидить за одним столом з убивцею свого сина, та як несподівано завершення, коли Іллівна фактично прощає Кошового, якого так ненавидить!
Громадянська війна зламала життя Григорію. Його коливання, метання між білими і червоними свідчать не тільки про нетвердости характеру героя, але і про те, що він шукач правди. Григорієві хотілося відвернутися від усього бурлившего ненавистю, ворожого і незрозумілого світу. Його тягнуло до більшовиків, і він ішов, інших вів за собою. Але потім було роздуми, і він холонула серцем: «Невже прав Изварин? До кого ж притулитися?».
Ці думки змішувалися в героя з абсолютно іншими. Григорій уявляв собі, як буде до весни готувати борони, гарби, пізніше вийде в степ, піде за плугом, «відчуваючи його живе биття і поштовхи». Він уявляв собі, як буде вдихати «солодкий дух молодої трави та піднятого лемешами чорнозему, ще не втратило прісного аромату сніговий вогкості». Від цих думок у Мелехова теплішало на душі. Йому хотілося прибирати худобу, метати сіно, дихати зів’ялого запахом буркуну, пирію, пряним присмаком гною: «Миру і тиші хотілося…»
Григорій Мелехов не знаходить правди ні в більшовицької середовищі, ні в середовищі білогвардійців, тому що і ті, і інші поглинені тільки класовою боротьбою. А класова боротьба в будь-якому випадку, завжди і скрізь — кров, насильство, вбивства. Душа ж Григорія знудьгувалася за мирного життя, мирного сільської праці, рідного куреня, близьким людям. Але все це нещадно відняла у нього війна.
Війна внесла розбіжності в сімейні стосунки Мелеховых. Вона зламала козацтво, розбила його міцні й працьовиті сім’ї, зруйнувала його вікові підвалини і традиції. Саме тому громадянська війна оцінюється Шолоховим виключно негативно, хоча описується в романі об’єктивно, правдиво, реалістично.