П’єса “На дні” показує читачеві найнижчий рівень життя, на якому виявилися персонажі твору. На суд читача представляються люди, які опустилися повністю, падати їм далі нікуди – вони не мають вдома, прихильностей, сім’ї, а деякі втратили навіть власне ім’я – до них звертаються за прізвиськами. Твір по п’єсі “На дні” обов’язково повинно містити вказівку на проблему соціального характеру, яка змальована вже в назві п’єси.
Діючі персонажі драми живуть у нічліжці. Вони не наділені ні благополуччям, ні багатством. П’єса “На дні” показує, як щодня ведуть боротьбу за шматочок хліба жебраки, повії, злодії, актори – індивідууми, усвідомлюючи безнадійність свого становища і неможливість змін на краще.
З розмов ночлежников можна дізнатися їх долі. Колишній аристократ Дебиль – крадій і потрапив у в’язницю барон, який став сутенером копійчаної повії на ім’я Настя. Сатин – телеграфіст, який убив чоловіка сестри і після в’язниці потрапив в нічліжку. Бубнов мав фарбувальну майстерню, багато “вживав” і, залишивши все стан дружині, пішов “куди очі дивляться”. Кліщ – розорився слюсар, довів пияцтвом і побоями дружину до хвороби. Актор – алкоголік, якого вигнали з театру.
Твір по п’єсі Горького “На дні” має розкрити загальні риси ночлежников – жорстокість по відношенню до всього світу, презирство до життя, байдужість до власного сьогодення, минулого і навіть майбутнього.
Будні притулку протікають з дружбою, сварками… і ненавистю між мешканцями. Загальну атмосферу не порушує ні втома, ні прихований відчай, ні пригніченість.
Але не тільки соціальний зміст містить у собі п’єса “На дні” – існує і філософська значимість твору. Персонажі драми навіть у такій безвихідній ситуації здатні до роздумів, вони ведуть розмови про людину, свободу, правду. Однак побутовими міркуваннями все і закінчується.
Розмірений спосіб життя перериває прихід Луки – мандрівника, що принесла філософську ідею про віру в Бога. Цей факт неодмінно повинен бути включений у твір за п’єсою “На дні”, так як ця подія і провокує виникнення головного конфлікту твору. Звичні інтереси ночлежников залишаються в стороні, а на передній план подій виходить зіткнення ідей філософського змісту. Драма написана в період втрати віри в релігію та відсутності нового ідеалу (на початку 20 століття), цим і пояснюється прагнення людей до розуміння сенсу життя.
П’єса “На дні” показує кілька точок зору на життя і правду людини. Костильов – противник істини, будоражащей народ і загрожує спокою. Бубнов визнає її, але без мрій і прикрас, реально відображає стан світових подій. Лука доводить, що правда – це віра, утешающая людей. А Сатин бачить в істині заклик до творчої праці. Після вбивства Костильова ночлежники обзивають “шарлатаном” втікача Луку. Байдужі до власного життя, винуватцями своїх нещасть вони бачать кого завгодно, крім себе.