Головні герої «Лускунчик»

Ось вже в декількох поколіннях для багатьох дітей і дорослих незмінна мрія потрапити на балет «Лускунчик» Петра Ілліча Чайковського. Якщо вслухатися в це слово — «Лускунчик» — перед кожним з нас спливає щось дуже близьке і рідне. Не раз приходив до нас в гості цей добрий і улюблений друг. Але у кожного свій Лускунчик.

Кому-то згадується чудовий радянський мультфільм «Лускунчик» (1973). а в 2004 році вийшов інший, російсько-німецький мультфільм «Лускунчик». також за мотивами казки Т. Е. А. Гофмана і з використанням музики з балету «Лускунчик» П. В. Чайковського.

Любителі художніх фільмів могли бачити новорічний фільм у форматі 3D «Лускунчик і Щурячий Король», знятий Андрієм Кончаловським.

Хто пам’ятає і любить цього героя просто по однойменній казці Ернста Гофмана. Ну і, зрештою, є ті, кому пощастило бачити наживо балет «Лускунчик» на сцені, в який закохалися всім серцем вже після першого перегляду. Спочатку вони відвідували його в дитинстві з батьками, а тепер із задоволенням, самостійно, раз за разом приходять подивитися «Лускунчика» вже зі своїми дітьми.

Це казка з чудовою музикою великого російського композитора Петра Ілліча Чайковського. Лускунчик став символом новорічного свята не тільки тому, що сама історія відбувається в Різдво, але і тому, що в ній багато чарівництва, чудесних перетворень і таємничих пригод. Саме тому, за традицією, дуже багато театри додають у свій репертуар в новорічні дні балет «Лускунчик».

Казка Ернеста Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик і Мишачий король» була опублікована в 1816 році. Її головні герої — дівчинка по імені Маріхен (у різних редакціях дівчинку звуть Кларою або Марі) Штальбаум і дивна іграшка — щипці для колки горіхів у формі солдатика, той самий легендарний Лускунчик, якого подарував Маріхен її хрещений, казкар Дроссельмейєр. Тільки він знав, що Лускунчик — це не потворна іграшка, а прекрасний принц, якого зачарувала зла королева Мышильда.

В різдвяну ніч починаються казкові перетворення, завдяки яким Лускунчик оживає і вступає в сутичку з мишами. У цій боротьбі йому допомагають теж ожилі іграшки Маріхен. І ось щасливий фінал — Лускунчик вбиває Мишачого короля, тим самим розвіюючи злі чари. І Маріхен, покохала потворну іграшку, бачить перед собою расколдованного принца. Він запрошує її в свою країну, де оголошує Маріхен своєю принцесою.

Вперше балет «Лускунчик» був показаний в Санкт-Петербурзі в грудні 1892 року, на сцені Маріїнського театру. Постановка цієї чарівної казки, розказаної на Різдво, стала традиційною в передноворічні дні. Цей спектакль подобається всім без винятку, і його відвідують із задоволенням і діти, і дорослі.

Вистава «Лускунчик», вперше показаний в грудні 1892 року, одразу ж підкорив серця глядачів. Адже в цій постановці були задіяні найвідоміші артисти. Крім того, саме тоді виникла традиція розподіляти малі партії в балеті між студентами хореографічних училищ. Ця традиція збереглася й донині, причому аж ніяк не тільки в Маріїнці. Саме тому серед тих, хто буває на виставі, завжди виявляються друзі і батьки юних дебютантів.

Цілком зрозумілий успіх цієї казки. Адже це не просто казкова історія. Вона вчить нас самовідданості і честі, вміння постояти за себе, боротися з несправедливістю і злом, нехай навіть воно буде сильніше тебе і на його стороні будуть магічні сили. Не боячись програти цю битву, сміливо кидаючись у бій — тільки так ми зможемо перемогти. Цьому вчить дітей героїчний Лускунчик. Ця безсмертна історія, розказана нам Ернстом Амадея Гофманом і дбайливо перенесена в музичний вимір Петром Іллічем Чайковським, нагадує дорослим про те, що не все у світі можна купити. Є ще і справжні непідробні почуття!

Історія створення

Лібрето до балету створено Маріусом Петіпа за мотивами казки Ернста Гофмана «Лускунчик і Мишачий король» (1816 рік; в основу лібрето лягло перекладення казки, зроблене в 1844 році Олександром Дюма-батьком), однак Театральна енциклопедія помилково називає автором перекладання Дюма-сина.

Прем’єра балету відбулася 6 (18) грудня 1892 року в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі в один вечір з оперою «Іоланта». Ролі Клари і Фріца виконували діти, учні Петербурзького Імператорського театрального училища, яке обидва закінчили лише через кілька років в 1899 році. Партію Клари виконала Станіслава Белінська, Фріца — Василь Стуколкин. Інші виконавці: Лускунчик — С. Легат, фея Драже — А. Дель-Ера, принц Коклюш — П. Гердт, Дроссельмейєр — Т. Стуколкин, племінниця Маріанна — Л. Рубцова; балетмейстер Л. Іванов, диригент Р. Дріґо, художники М. Бочаров і К. Іванов, костюми — В. Всеволозькому і Є. Пономарьов.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: