В південному порту йде
робота. Вантажники зайняті своїми справами. Нарешті настає час обіду, і серед
вантажників з’являється Челкаш – спритний злодій, зовні дуже схожий на яструба.
Челкаш запитує про свого напарника Ведмедика і дізнається, що Ведмедик знаходиться в
лікарні, так як він зламав ногу. Челкаш
вже готовий піти на нове прибуткове для нього справу, але йому потрібен напарник, і
тоді погляд його падає на широкоплечого
хлопця з наївними блакитними очима, який стоїть неподалік з торбою біля ніг.
Челкаш запитує хлопця, чи не хоче той підзаробити, а на питання про те, що треба робити, відповідає: «Гребти».
Хлопець погоджується. Челкаш дізнається його ім’я, виявляється його звуть Гаврило, і він
прийшов в порт, щоб знайти яку-небудь роботу. У Гаврила є мрія –
заробити хоча б «півтораста рублів», щоб встати на ноги й жити самостійно,
працюючи на землі. Досі хлопцеві цього не вдавалося – правда, йому запропонували
«піти в зяті», але витрачати своє життя в роботі на тестя він не хоче.
Челкаш відчуває
справжню ненависть до Гавриле з-за того, що той мріє про свободу, справжньою
ціни якої не знає. Він кличе хлопця в шинок, і той погоджується піти з ним. В
шинку, дивлячись на швидко сп’янілого Гаврила, Челкаш розуміє, що він може або
зламати хлопцеві життя, або допомогти йому. Він раптом відчуває жалість до Гавриле і
розуміє, що хоче допомогти йому.
Вночі вони вийшли в
море. Челкаш дуже любив море, а Гаврило відчув, що йому страшно. Гаврило
запитав у Челкаша, де його снасті (він думав, що вони вийшли в море, щоб ловити
рибу), Челкаш розізлився на хлопця і велів йому гребти. Їх почули, але в погоню
за ними не кинулися, і Челкаш заспокоївся. Потім вони пристали до берега, Челкаш
забрав паспорт у Гаврила і звелів йому чекати. Гавриле було дуже страшно, але
Челкаш незабаром повернувся, віддав йому щось важке і стрибнув у човен. Гаврило
зрадів, а Челкаш сказав йому, що тепер треба повернутися назад, але так,
щоб їх ніхто не помітив. Гаврило хотів покликати на допомогу, але від жаху не зміг
цього зробити. Челкаш пообіцяв йому хороший заробіток, але Гаврило вже не мріяв
про гроші, головне для нього було – дістатися до місця живим. Щоб заспокоїти
його, Челкаш почав його розпитувати про сільського життя. Нарешті вони
дісталися до берега й поснули.Челкаш, прокинувшись, взяв здобич і пішов.
Повернувся він уже в новому одязі,
преображена настільки, що Гаврило його спочатку і не дізнався. Челкаш показав йому пачку грошей, і
Гаврило сказав про те, що якщо б у нього було стільки грошей, він був би
щасливий. Але для Челкаша це були не гроші. Він відрахував кілька купюр і дав
їх Гавриле. Той тут же заховав їх, і Челкаш здивувався тому, наскільки хлопець
жадібний. А ще його здивувало дивний стан його нового напарника. Але на питання
Челкаша, що сталося, той відповів, що з ним все в порядку. Коли Челкаш
пішов від човна, Гаврило раптово наздогнав його і повалив на землю, Челкаш,
почувши, що хлопець при цьому майже сором’язливо просить віддати йому гроші, не зміг
його вдарити, а вийняв залишилися купюри і кинув Гавриле. Той почав їх збирати,
і тут Челкаш, почувши від Гаврила визнання в тому, що той хотів убити його, збив його з ніг і відібрав усі гроші. Але він не зміг піти далеко – Гаврило кинув у нього камінь. Челкаш впав, а Гаврило спочатку
кинувся геть, а потім повернувся і почав умовляти Челкаша пробачити його. Той
дістав гроші з кишені, взяв собі 100 рублів, а решту віддав гроші
Гавриле. Гаврило спочатку не хотів їх брати, але потім, побачивши, що раптом Челкаш
повеселішав, взяв гроші, після чого Челкаш і Гаврило розійшлися в різні сторони.