Гіперопіка над дітьми


Гіперопіка над дітьмиШкола, друзі, телевізор, комп’ютер… Хто завжди винен у поганому поводженні і вихованні дітей? Словом, все, крім батьків. Ви в цьому впевнені?

Не дарма кажуть, що пекло вимощена добрими намірами. І, здавалося б, навіть любов і увага до власного чаду можуть зіграти з ним злий жарт, якщо будуть надмірними. В психології це «занадто» прийнято називати гіперопіка дитини. Той самий випадок, коли природна турбота про малюка переростає в надмірне хвилювання і постійний страх за його долю, обмеження волі, бажання і навіть мрії. Але як не пропустити той самий момент, коли слід зупинитися, і що робити, якщо вашого уваги в житті дитини стало вже занадто багато?

Єдиний і неповторний

Не сотвори собі кумира, а батьки його сам — головна ідея батьків з синдромом таку, що потурає гиперопекания. Нерідко він виникає в неповних родинах, де мати, залишившись одна з дитиною, виливає на дорогоцінне чадо всю свою невитрачену любов і увагу. Звикаючи до вседозволеності і власної ідеальності, пізніше він може не знайти визнання в колективі, і сприйняти відсутність загального захоплення досить болісно. Та й через роки відгомін надмірної опіки може нагадати про себе. Виріс центром сім’ї та всесвіту, чоловік ризикує зіткнутися з труднощами в особистому житті. Як можна піти з дому, залишивши маму? А мати, у свою чергу, не захоче ділити увагу свого сина з іншою жінкою.

Дітки в клітці

Не секрет, що багато виставки виробів в дитячих садах нагадують не творчість малюків, а змагання батьків. І замість понівечених чи долею, чи дитячої ручкою експонатів, на полицях гордо підносяться різнокольорові аплікації папи Сергія і барвистий автопортрет мами Олени. Той самий випадок, коли бажання дитини вирізати, малювати або зліпити перекреслюється батьківським зробити все рівно і акуратно. З одного боку, такий перфекціонізм може дозволити отримати заслужену картонну медальку, а з іншого збудити в дитині сумніви у власних силах. У майбутньому це може призвести до того, що всі розпочаті справи будуть кинуті на півдорозі. А навіщо продовжувати? Адже поруч завжди є мама і тато, у яких все вийде набагато краще…

Нерідко гіперопіка над дітьми спостерігається в сім’ях, де живе болючий, або має фізичні недоліки дитина. В бажанні захистити своє дитя від усього на світі, батьки тільки роблять його більш уразливим, зовсім непристосованою до життя, існуючим чи за маминим крилом, то кліткою. Пам’ятаєте фільм про хлопця з міхура, мати якого хотіла захистити колись хворого сина від «світу бруду та інших жахливих речей». Опинившись за межами дому, він навіть не міг самостійно купити квиток на автобус! Життя, звичайно, не фільм, але і в реальності надмірно опікувані діти боятися зробити зайвий крок без мами і тата, відстояти свою точку зору і захистити себе. Будь прийняття рішення зароджує невпевненість у собі, сумніви і думки про власну неспроможність, що в кінцевому підсумку може призвести до відсутності друзів і психічним розладам, таким як психози та неврози.

Ознаки гіперопіки:

  • надмірна увага до дитини;
  • прагнення захистити його у відсутності реальної небезпеки;
  • бажання прив’язати дитину до себе, зробивши його залежним;
  • позбавлення його від будь-яких ситуацій, що потребують вирішення;
  • розвиток у дитини вивченої безпорадності — реакції на найменший як нездоланну перешкоду.

Як батькам позбутися від гіперопіки над дитиною

Гіперопіка над дітьмиПерше і, напевно, головне, що радять зробити батькам психологи — це побачити в своїй дитині самостійного людини. Нехай не позбавленого недоліків, але, тим не менш, здатного та унікального. Однак багатьом батькам, особливо мамам, складно переключити свою увагу на когось або щось, ще і прийняти факт, що діти хоч і люблять, але цілком можуть без них обійтися. Наступна порада для виходу з-під маминої спідниці має не тільки практичну, але і практичну користь наділення дитини обов’язками. Заправити ліжко, прибрати іграшки, одяг, посуд зі стола, винос сміття, вигул пса, якого він, до речі, сам просив — все це не тільки додасть дитині відповідальності, але і звільнить особистий час батьків. До речі, мами, не схильні до синдрому гіперопіки кажуть, що по телевізору крутять непогані фільми.

Незайвим буде і складання графіка із зазначенням, скільки часу відводиться на відпочинок і виконання уроків. Останні, до речі, теж вимагають поділу. Легкі виконуються самостійно, середні з невеликими підказками від батьків, а завдання із зірочкою разом з мамою і татом, вспоминающими, а як же це вирішувалося двадцять років тому? Крім того, небажання виконувати домашню роботу повинно переслідуватися за законом сімейного кодексу. Згідно з яким, оштрафований позбавляється комп’ютера або займається генеральним прибиранням квартири. Головне, щоб умови покарання були озвучені заздалегідь і не стали для молодшого за званням сюрпризом.

Також психологи рекомендують визначитися з позакласними заняттями, гуртками та секціями. Нове хобі дозволить не тільки розвинути самостійність, посидючість, увагу і фантазію, але і підвищити самооцінку, побачити результат своєї роботи, а також завести друзів-однодумців (читайте «Як виявити талант у дитини»). Важливо, щоб заняття, перш за все, подобалися йому, а не батькам. Тепер їх завдання не переробляти всі справи за дитину, а допомагати, спостерігати і підтримувати. І не потрібно боятися помилок! Адже кожним з нас була перевернута, розмазана і викинута не одна тарілка каші перед тим, як ми самостійно навчилися тримати ложку.

Автор: Анна Хабібуліна

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам