Фадєєва «Розгром» короткий зміст по головам – читати переказ роману онлайн

Зміст

  • Про творі
  • Головні герої
  • Інші персонажі
  • Короткий зміст
  • Висновок
  • Тест за романом
  • Про творі

    Роман А. А. Фадєєва «Розгром» був написаний у 1926 році. В основі твору лежить розповідь-етюд письменника «Метелиця», який потім був розгорнутий автором до великого твору. У романі «Розгром» Фадєєва, зосередившись на зображенні військової життя невеликого загону партизан, описує події Громадянської війни (1917 – 1923), які відбувалися в Уссурійському краї. Твір є яскравим прикладом літературного напряму соцреалізм.

    При підготовці до уроку літератури або перед перевірочною роботою радимо прочитати короткий зміст «Розгром» по главах на нашому сайті.

    Головні герої

    Левінсон – командир загону, «маленький, непоказний на вигляд — весь складався з шапки, рудої бороди та ичигов вище колін», син торговця вживаної меблями.

    Павло Мечик – молодий хлопець, який пішов у партизани, мріючи про подвиги, але виявився занадто слабкий духом. Покинув загін, втікши в місто. Був закоханий у Варю.

    Морозка (Іван Морозов) – ординарець, чоловік Вари, народився в шахтарській сім’ї. Був убитий козаками.

    Інші персонажі

    Варвара (Варя) – сестра милосердя в лісовому лазареті, дружина Морозко, була закохана в Мечиками.

    Сташинський – доктор в лісовому лазареті.

    Бакланов – помічник Левінсона.

    Дубів, Метелиця, Кубрак – взводні в загоні Левінсона.

    Чиж, Піку, Ефимка – партизани в загоні Левінсона.

    Короткий зміст

    1. Морозка

    Левінсон відправляє Морозку відвезти пакет в загін Шалдыбы. Не бажаючи їхати, ординарець намагається умовити командира, щоб той послав когось іншого. Однак коли Левінсон сказав, що якщо Морозка не хоче слухатися, то нехай здасть знаряддя і «забирається на всі чотири сторони», ординарець похмуро погоджується.

    «Морозка був шахтар у другому поколінні», четвертий син в родині. Все життя він не шукав нових доріг», роблячи все бездумно. Морозка воював на фронті, був шість разів поранений і двічі контужений, і до революції звільнився. Незабаром одружився на откатчице Варі, а у «вісімнадцятому році» пішов «захищати Поради».

    По дорозі до Шандыбе Морозка потрапляє під обстріл – йде бій між партизанами і японцями. Партизани біжать від ворога, залишивши на полі пораненого хлопця в міському піджаку. Морозка рятує його.

    2. Мечик

    «Врятований не сподобався Морозке з першого погляду». Пораненого звали Павло Мечик. Отямився він вже в лісовому лазареті, куди його привіз Морозка. Раніше Мечик жив у місті і йшов до партизанів, мріючи про подвиги. Ніг незабаром його уявлення і фантазії були розвіяні реальністю.

    У лазареті Мечик закохується в «милосердну сестру» – Варю, дружину Морозка, вона теж відчуває до Павла прихильність. Однак старий партизан Піку висловлюється про жінку як про «блудодійній» – «не може нікому відмовити – і все тут».

    3. Шосте почуття

    Морозка вважав, що Мечик «прийшов до них на готовеньке» («хоча насправді тяжкий хресний шлях лежав попереду») і не розумів, що в ньому знайшла його Варя.

    Морозка краде у сільського голови Рябця дині, і Левінсон наказує забрати у ординарця зброю, призначаючи на вечір збори для розгляду цього питання.

    Левінсон, допитуючи своїх розвідників, розуміє, що щось насувається – «відчувалося щось недобре». Командир розпорядився насушити сухарів і збільшити порцію вівса для коней.

    4. Один

    Мечик переживає із-за того, що всі до нього ставляться з насмішкою, а не із співчуттям. Павло розповів Сташинському, що раніше служив у «максималістів». Дізнавшись про це, доктор став ставитися до Мечику більш «сухо» і «відчужено».

    5. Мужики і «вугільне плем’я»

    Левінсон пішов на збори раніше, щоб розвідати чутки, що ходили серед мужиків. В мужицьких голосах командир «вловлював тривожні нотки». На зборах Дубів запропонував вигнати Морозку, але ординарець поклявся, що це більше не повториться. Левінсон розпорядився про те, щоб партизани допомагали чоловікам у вільний час по господарству.

    6. Левінсон

    Доходили до Левінсона тривожні вісті не давали йому щось робити, проте про його коливаннях ніхто не знав. «З тієї пори як Левінсон був обраний командиром, ніхто не міг собі уявити його в іншому місці: кожному здавалося, що самою характерною його рисою є саме те, що він командує їх загоном».

    Незабаром приходить звістка, що японський десант зайняв місто. Левинсону передали наказ про «збереження бойових одиниць».

    Командир приймає рішення про відступ.

    7. Вороги

    За вказівкою Левінсона Сташинський починає поступово розвантажувати лазарет». Закохана в Мечиками Варя, по-материнськи радить йому піти у загін до Левинсону.

    В лазарет приїжджає Морозка. Іван, раніше не ревновавший Варю, починає злитися, помітивши симпатію між Павлом і Варею, що «коханцем його дружини може бути така людина, як Мечик, здалася йому зараз дуже образливою». Морозка свариться з Мечиком.

    8. Перший хід

    З’явившись до Левинсону, Морозка попросив «пустити його у взвод», призначивши ординарцем Ефимку. Командир погодився. Морозка був радий, «що знову перебував серед хлопців».

    Вночі Левінсон, піднявши бойову тривогу, оголосив, що вони йдуть звідси.

    9. Мечик в загоні

    Сташинському доповіли про відступ загону. В цей же день Мечик вперше встав на ноги. Павло і Варя зближуються ще сильніше. Він був першим, кому Варя сказала «любий, коханий». Павло ж дуже боявся в її суспільстві, ще й відчуваючи свою провину перед врятували його Морозкой. Разом з Пікою Мечик пішов у загін до Левинсону. На прощання Варя подарувала Павлу вишитий кисет.

    Левінсон, розпитавши Мечиками про його попередньої служби, направляє хлопця до Кубраку, давши в розпорядження «непоказну» кобилу Зючиху. Мечиками обурило, що йому дали погану кінь, він бачив у цьому насмішку над ним з боку Левінсона. Образившись, Павло вирішив не доглядати за Зючихой, за що «здобув загальну нелюбов, як «ледащо і задавала»». В загоні Мечик найбільше спілкується з Чижем, який навчив його «отвілівать від дневальства, від кухні».

    10. Початок розгрому

    Розвідники Левінсона доповідали про те, японці зайняли великі території. Командир вирішив відправити у розвідку Бакланова і Мечиками. Всупереч відомостям попередніх розвідників в селі Солом’яною були японці. Застреливши трьох ворогів, Бакланів і Мечик повтікали, дізнавшись все необхідне.

    11. Страда

    Під час переходу через тайгу партизанам доводилося боротися з голодом і холодом. «Левінсон глибоко вірив у те, що рухає цими людьми не тільки почуття самозбереження, але й інший, не менш важливий інстинкт, <…> за яким все, що їм доводиться переносити, навіть смерть, виправдано своєю кінцевою метою».

    По дорозі партизани зустріли даубихинского спиртоноса Стыркшу, який розповів, що за «голову живого чи мертвого» Левінсона обіцяна нагорода.

    Партизани приходять до шпиталю. Сташинський і Левінсон, розуміючи, що смертельно поранений Фролов буде тільки тягарем, вирішують дати йому отруту. Випадково почувши їхню розмову Мечик намагається перешкодити подій, кричить на доктора. Фролов усвідомлює, що йому дали не просто ліки і перед смертю просить подбати про його сина.

    12. Шляхи-дороги

    Знову побачивши Варю, Морозка знову почав думати про дружину і про Мечике, намагаючись «запевнити себе, що йому все байдуже». Партизани почали просуватися далі. На одному з привалів Варя, все це час скучавшая за Мечику, сама підійшла до нього. Однак Павло зніяковів і жінку потягнув у кущі Чиж – «і їй дійсно стало все байдуже».

    13. Вантаж

    Стоячи на варті, Мечик розуміє, що хоче покинути загін. Про це він говорить здійснює обхід Левинсону. Мечик пояснює командиру, що вважає себе нікуди не придатним і не потрібне партизаном і просить відіслати його в місто. Роздумуючи після про їх бесіді, Левінсон подумав, що «до тих пір, поки у нас, на нашій землі <…> мільйони людей живуть ще в грязі і бідності, <…> до тих пір можуть народжуватися на ній такі ліниві і безвольні люди, такий нікчемний пустоцвіт…».

    14. Розвідка Метелиці

    Левінсон відправляє Метелицю в розвідку до села. Вибравшись з тайги, чотовий знайомиться з хлопчиком-конюхом, у якого залишає кінь. Дізнавшись, що в селі влаштувалися козаки, Метелиця намагається розвідати щось під вікнами будинку начальника ескадрону, але його ловлять.

    Новина про те, що Метелиця не повернувся, схвилювала Левінсона, але вони все одно вирішили висуватися. Командир сильно хворів, і з кожним днем йому ставало все гірше.

    15. Три смерті

    Метелиця прокинувся у великому темному сараї, думаючи про те, як він «зможе показати тим людям, які стануть його вбивати, що він не боїться і зневажає їх». Після допиту чотового вивели на площу. Один з мужиків виводить пастушонка, у якого Метелиця залишив коня. Козаки хочуть допитати хлопчика, але взводний кидається на захист пастушонка і гине від козачої кулі.

    Партизани помітили наближається ескадрон козаків. Загін Левінсона проганяє противника, час сутички був убитий кінь Морозки. За наказом командира розстріляли мужика, який виводив на площу хлопчика-пастушка.

    16. Трясовина

    Не брала участь в атаці Варя приїхала в село, коли всі вже розійшлися по хатах. Дізнавшись, що Морозка живий, вона тут же відправилася його шукати і знайшла п’яним на вулиці – чоловік напився, горюючи про смерть коня. Жінка допомогла йому встати і відвела на сінник. Несподівано для себе Морозка поцілував Варю другий раз в житті. Вони помирилися.

    Вранці на село почала наступати ворожа кіннота. Через нестачу людей загону Левінсона довелося відступати в ліс. Бійців зупиняє трясовина. Левінсон наказує гатити болото. Під кулями ворога партизанам вдалося перейти трясовину.

    17. Дев’ятнадцять

    Недалеко від місця, де переправлялися партизани, козаки влаштували засідку. Мечиками відправляють в розвідку. Засинаючи на коні, він бачить перед собою козаків, але, не попередивши загін, злякано втікає, а після повертається місто. За Мечиком їхав Морозка. Іван встигає пострілами попередити свій загін, після чого його вбивають козаки.

    Левінсон наказує йти на прорив. Йому повідомляють, що вбили Бакланова. Не приховуючи більше своєї слабкості, командир розплакався. Прорвавшись, «вони виїхали з лісу – все дев’ятнадцять» і опинилися в полі.

    «Левінсон обвів мовчазним, ще вологим поглядом це просторе небо і землю, сулившую хліб і відпочинок, цих далеких людей на току, яких він повинен буде зробити незабаром такими ж своїми, близькими людьми, якими були ті вісімнадцять, що мовчки їхали слідом, — і перестав плакати; потрібно було жити і виконувати свої обов’язки».

    Висновок

    У романі «Розгром» Фадєєва підняв ряд важливих тем, провідною з яких є тема революції та Громадянської війни. У творі маленький світ невеликого партизанського загону стає відображенням реальної масштабної картини історичних подій того періоду. Центральними фігурами роману є образи червоного командира Левінсона і слабкого духом партизана Мечиками, через протиставлення яких автор підкреслює, що провідною силою революції були «прості люди» з величезною волею до перемоги.

    Радимо не тільки прочитати короткий переказ «Розгрому», але і оцінити повний варіант твору.

    Тест за романом

    Добре запам’ятали короткий зміст? Пройдіть тест!:

    Почати тест!

    Правильних відповідей:

    Ваш результат:

    Сподобалося короткий зміст? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям:

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Моя книга: Допомога студентам та школярам