Трохи більше десяти років тривала
творча діяльність Ст. Шукшина, але зроби-
ланного їм вистачило б іншому на ціле життя.
Він почав з оповідань про земляків. Бесхитро-
мих і безыскусственных. Він чуйно вловив
соціальні зміни в сучасній дейст-
вительности, духовні настрої свого
часу.
Глибинною напруженістю відрізняється
оповідання “У профіль і анфас”. Терзають со-
думки Івана, він незадоволений своїм життям і
собою, хоче зрозуміти, для чого живе і робо-
тане: “А я не знаю, для чого я працюю…”
Віра в гуманні початки життя, віра в сі-
ли людини, можливість здобути перемогу
над злом спонукала Ст. Шукшина написати та-
такі оповідання, як “Калуци” і “Образа”. В ос-
нове сюжетів до болю пізнавана ситуація.
У “Калузе” – не побажала дати пропуск,
не пропустила до хворого, обійшлася грубо з
людиною немолода вже жінка-вахтер-
ша. Між тим на очах у нього були пропу-
щены ті, хто сунув рубльовку або плитку шо-
колада в кишеню її бруднуватого халата. Яв-
ва несправедливість, і реакція на неї гостра.
В кінці розповіді звучать тяжкі, як зітхання,
слова: “Я ніяк не міг заспокоїтися протягом
усього дня… страшно і гидко стало жити,
не можу зібрати воєдино думки, не можу доку-
сказати собі, що це дрібниця. Рука трясеться, ду-
ша трясеться, думаю: “Так чому ж така со-
знательная, така в нас осмислена злість-
. Що з нами відбувається?””
Схожа ситуація і в оповіданні “Образа”.
“Що таке діється з людьми?” – вопроша-
ет Сашка Єрмолаєв, головний герой “Образи”.
Повсякденні життєві зіткнення визи-
вають у героях гостру реакцію, підводять до
критичним роздумам про природу чоло-
веческого хамства, байдужості, про людство-
кою життя взагалі.
В оповіданнях Ст. Шукшина за зовні про-
простими, невибагливим, часом буденним
фактом криється широке філософське ос-
мысление дійсності, постають питання
про сенс життя, про добро і зло, про душі чоло-
веческое. Ось герой оповідання “Вірую!” Мак-
сім Яриков. Навалилася якась особлива
туга на нього, сорокарічного, злого на роботу
мужика. … Може Максим сказати, що з ним
відбувається. Відчуває – болить душа. Але як
пояснити – чому? Ненавидить він тих “лю-
людей, у яких душі немає або вона погана”.
Думає, болісно розмірковує герой: а за-
чому всі? Навіщо живе він і люди навколо нього?
Почув Максим Яриков, що до Лапшиним
приїхав “самий натуральний” поп, і пішов
до нього довідатися: “У віруючих болить душа або
немає?”. І виявляється, що цього попу “ніщо
людське не чуже”, а ім’я Бога, в кото-
рого він вірить, – Життя. “Ти прийшов дізнатися,
у що вірити? Ти правильно здогадався, у ве-
рующих душа не болить. Але у що вірити?
Вір в Життя”. Не завжди, герої можуть відпові-
нути на складні питання, але вже саме це
прагнення знайти, докопатися до суті, зрозуміти
несе в собі зерна духовності.
Шукшин В. неодноразово змушує своє-
го героя критично поглянути на себе, на соб-
ного життя, на її моральне утримуючи-
ня. Часто предметом дослідження становить-
ся людина склався, взятий в момент
душевної напруги, зсуву, надлому. Та-
кова “Калина червона” – оповідання
про трагічну долю Єгора Прокудіна. В ньому
є все, що здатне викликати і гнів, і упоряд-
радание, і гіркі роздуми про несложившейся
життя, про моральні сили, які не отримали
розумного застосування… Випробувавши відторгнення
і самотність, герой повісті повернувся до лю-
дей, до життя… В праці і приязні близьких, ка-
здавалося б, знайдена життєва опора і пер-
спектива морального зцілення. Однак
доля Єгора трагічна. “І лежав він, російська
селянин, у рідного степу, поблизу будинку… Ле-
жав, приникнув щокою до землі, наче слу-
шал щось таке, одному йому чутне.”
Прояви жорстокості і свавілля, сво-
еволия і черствість людей викликають образу
і біль письменника. Минуло вже більше тридца-
ти років, як пішов від нас російський письменник Ва-
василь Макарович Шукшин. Але не вщухає
напружений інтерес до його творчості, його
твори викликають жваві суперечки,
наукові дискусії, ім’я Шукшина з літе-
ратури переходить в легенду.