Велика Вітчизняна Війна. Зима.
Невеликий загін солдатів під командуванням лейтенанта Іванівського та старшини Дюбіна отримують відповідальне завдання від вищого начальства. Загін стає на лижі і відправляється на виконання завдання. Мета групи знаходиться за 60 кілометрів, солдатам потрібно пройти непоміченими, щоб вижити і виконати завдання. Попереду і відкрите простреливаемое простір, і рятівний ліс і жвава траса. На виконання завдання у загону всього 12 годин.
Долаючи відкритий простір, група потрапляє під обстріл, поранення отримує один солдат, якого відправляють назад, разом з єдиним сапером Шелудяком. Однак Шелудяк ненавмисно привертає увагу нємцов і вмирає від кулеметної черги.
Тим часом, група продовжує рух до мети, деякі з солдатів відстали, що змушує лейтенанта нервувати.
Група виходить на хутір і намагається його обійти, але привертають увагу собак, з-за гавкоту яких знову потрапляють під обстріл. Лейтенант Іванківський отримує поранення в ногу, проте нікому не дає знати про це і сам робить собі перев’язку. Боєць Він отримує поранення, набагато серйозніше і тепер його потрібно буде тягнути волоком.
Група просувається далі, все дуже стомлені й спустошені, двоє бійців – старшина Дюбін і солдатів Заєць пропали. Тяжкопоранений Хакімов стає баластом для своїх товаришів, у багатьох з’являється думка кинути його. Але, лейтенант відганяє подібні думки.
Метою групи є знищення артилерійської бази боєприпасів і слабкою охороною.
Загін добирається до жвавого шосе, по якому то і справа проходять колони машин. Група розташовується в протитанковий рів і намагається вибрати час для подолання шосе.
Лейтенант бере з собою бійця Пивоварова, вибирає момент і успішно долає шосе. Удвох вони добираються до того місця, де розташовувалася база, але їх чекає невдача: базу вже перевезли в інше місце. Виходить, що всі їх зусилля і жертви були безглуздими.
Іванківський та Пивоварів приходять до думки, що раз був отриманий наказ знищити базу, значить її потрібно обов’язково знайти, повертатися назад не можна. Вони повертаються до шосе, що перетинають його і виявляють там зниклих Дюбіна і Зайця, які наздогнали групу.
Лейтенант вирішує відправити всіх назад, і постаратися врятувати тяжелораненного Хакимова. Сам же він збирається знайти і знищити базу. З собою він бере Пивоварова.
Бійці відправляються на пошуки бази, але натикаються на будову, яке може бути німецьким штабом. Лейтенант приймає рішення підірвати його, це рівносильно підриву бази. Але, при підході до будови, Іванківський отримує поранення в груди. Пивоваров відбиває свого командира і відтягає в бік.
Отримавши настільки серйозне поранення, Іванківський розуміє, що тепер вони не зможуть дістатися до бази. Єдиним правильним рішенням було б зачаїтися в якій-небудь селі, у своїх.
Пивоваров несе на собі пораненого Іванківського, а також зброю і запальну суміш у пляшках. Бійцям вдалося дістатися до баньки, де вони й зачаїлися. Лейтенант відправляє Пивоварова на розвідку, а також дає завдання роздобути лижі та дізнатися, чи немає в цьому селі німецького штабу. Пивоваров йде, а лейтенант впадає в забуття. Раптово пролунали постріли виводять лейтенанта з цього стану і, дізнавшись звук рідної автомата, розуміє, що Пивоварова виявили. Лейтенант виходить з баньки і пішов по слідах Пивоварова. Незабаром він виявляє розстріляне тіло свого бійця.
Іванківський, впавши у відчай, бажає завдати хоч який-небудь шкоду ворогові, розуміючи, що до своїх він уже не добереться. Він вирішує дістатися до шосе і підірвати перший транспорт, який йому попадеться. З великими труднощами він добирається до траншеї і починає чекати. Він дуже боїться заснути, втратити свідомість або сильно кашлянути і стекти кров’ю. Дожити до світанку стає найважливішою думкою Іванківського. Поранення в грудях пече і сильно болить, але, незважаючи на це, він доживає до світанку та чекає перший транспорт.
Ним виявилася звичайна візок із двома німцями. Іванківський кинув у них гранату і тут же був розстріляний. Але, кинута ним граната зробила свою справу – один з німців був убитий, а віз підірвана.