Роман М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита” є найбільш значним і складним твором письменника. Справедливо зауважив Ст. Петелін: “Але виявити справжній творчий задум М. Булгакова, втілений у романі “Майстер і Маргарита”, поки жодному критику не вдалося – у кожного критика – “свій” Булгаков, як і кожного читача”.
Слово “майстер” не випадково винесено Булгаковим у заголовок роману. Він дійсно є однією з центральних фігур твори. Етимологічно поняття “майстер” набагато ширше, ніж тільки письменник, хоча в художній тканині роману воно трактується, в першу чергу, саме в такому значенні. Мова у Булгакова йде не тільки письменника, про художника слова, а про художника взагалі, про Майстра. Згадаймо, на питання Івана Бездомного в психіатричній клініці: “Ви художник?” він відповідає: “Я – майстер”.
Майстер – це людина, яка досягла високої майстерності в якій-небудь області людської діяльності. Є й ще одне значення. Майстер – людина, досконально розбирається в біблійних текстах. Осмислюючи образ майстра, потрібно мати на увазі його узагальнюючу сутність. У майстрі Булгакова з’єдналися конкретність (прототипом виступає сам Михайло Опанасович Булгаков) і доходить до символу узагальненість (майстер як Творець взагалі і знавець біблійних текстів).
Стара, як світ, проблема, що знайшла відображення в романі, – тема трагічного нерозуміння, самоти, так часто випадає на частку Художників, Митців, тих, хто є, кажучи словами В. Талькова, “цілителями втомлених наших душ”. Самотній майстер в романі Булгакова. Він пише правду про свій нелегкий часу, про добро і справедливість, чого так не вистачає людям у всі часи. Однак така Правда розходилася з правдою державної, і тому творець став неугодний.
Трагедія, яка охопила булгаковського Майстра, відчувалася б сильніше, не виявися поруч з ним Маргарити – красивою, сильною, розумною жінки. У неї, здавалося б, було все: багатий будинок, люблячий чоловік, положення в суспільстві. Не було тільки одного – не було любові. І Маргарита знайшла цю любов в особі майстра, віддавши йому всю себе без залишку.
Майстер багато в чому автобіографічний герой. Його вік під час дії роману (“людина приблизно тридцяти восьми років”) – це в точності вік Булгакова в травні 1929 року. Газетна кампанія проти Майстра і його роману про Понтія Пілата нагадує газетну кампанію проти творів Булгакова, – “Фатальні яйця”, “Дні Турбіних”, “Біг”, “Зойчина квартира”, “Біла гвардія”.
Твори майстра, як і Булгакова, опинилися під забороною як щось небезпечне. Більше того – самого майстра вирішили знищити. А художник, так далекий від життєвих турбот, в реальності до цього не готовий. Його пригнічують ненависть, злість. Майстер зневірився, і, в принципі, це природно, адже він Творець і для боротьби не створено. Непристосованість і слабкість не дають йому можливості боротися, тому він, відчувши свою непотрібність, приходить з власної волі в клініку для душевнохворих. Чи вправі ми засуджувати майстра за слабкість? Скоріше всього, такого права у нас немає і не може бути. Невідомо, як ми самі вчинили б у такій ситуації.
“У мене більше немає ніяких мрій та натхнення теж немає, – говорить герой Воланду, – ніщо навколо мене не цікавить, крім неї, мене зламали, мені нудно, і я хочу в підвал”. Майстру стало ненависне навіть його улюблене дітище – роман про Понтія Пілата.
У підсумку, на вищому суді, майстер удостоюється не світу, а лише спокою: “Він не заслужив світла, він заслужив спокій, – сумним голосом говорив Левій”. Чому ж майстра, єдиного в Москві людині, яка обрала вірний творчий шлях, немає місця “у світлі”? Адже він краще за багатьох: у сто разів талановитіший, правдивіше, добрішими. Швидше за все, суд над ним відбувається з найвищим мірками. У провину майстра ставляться інертність, пасивність, слабкість. Так виходить, що Маргарита, його кохана, хоч і жінка, але сильніше майстра: вона робить свідомий вибір на користь любові, поєднаної з небезпеками, матеріальним неблагополуччям, і залишає розкішний особняк, забезпеченого чоловіка. Заради коханого Маргарита стає відьмою – щоб бути з ним, щоб помститися його кривдникам. Майстер ж здається без боротьби. Хоча важко боротися з системою.
І все таки, після зустрічі з Воландом, автор дає героєві шанс завершити справу свого життя словами: “Вільний! Вільний! Він чекає на тебе!” Там, де опиниться майстер, не буде нерозуміння, заздрощів, зла, буде тільки Спокій, Світло, Творчість, улюблений роман і улюблена жінка – Маргарита.