Розповідь Максима Горького «Стара Ізергіль» відноситься до романтичних творів письменника. Його герої — Ізергіль, Ларра і Данко — сильні, яскраві особистості, які потрапляють у незвичайні ситуації.
Ізергіль — стара жінка, яка прожила дуже насичену та бурхливе життя. З віком вона стала надзвичайно мудрою. Спогади Ізергіль, якими стара охоче ділиться з оповідачем, захоплюють читача. Насилу віриться, що ця старезна жінка з «хрустким» голосом колись знала пристрасть, любила і була любима. Ізергіль, незважаючи на вік, молода душею і сповнена життєвої енергії. «Стариками народитесь ви, росіяни. Похмурі всі, як демони…» — дорікає вона оповідача. Саме Ізергіль розповідає дві прекрасні легенди — про Ларре й Данко.
Син орла — «гарний і сильний» — любить тільки себе і готовий на все заради задоволення власних примх. Ларра не може зрозуміти, що інші люди теж заслуговують поваги. Гординя привела героя до страшного злочину — він вбиває оттолкнувшую його дівчину. Мудрі старійшини придумали жорстоке покарання для юнака: він приречений на вічне самотність, а значить, «убитий» морально. Створивши образ Ларрі, Гіркий застерігає читачів від гордині і егоїзму.
Антиподом сина орла є «молодий красень» Данко. Він, намагаючись врятувати невдячних людей, пожертвував для них найдорожчим — власним життям: «Він розірвав руками собі груди і вирвав з неї своє серце і високо підняв його над головою». Письменник, на мій погляд, не випадково, згадує про зовнішню красу героїв. «Красиві — завжди сміли», — говорить Ізергіль. Тільки сміливість Ларрі призводить до нещастя, а хоробрість Данко рятівна. Красива, а значить, і змела в молодості була Ізергіль. Тільки тепер для неї все в минулому: краса і сміливість стали чимось на кшталт тіні.
Отже, Максим Горький малює трьох романтичних героїв. Всіх їх об’єднує сила і краса. Але Данко, здійснивши подвиг, залишив про себе пам’ять у століттях. А Ларра і Ізергіль приречені на забуття і подібні тіням.