Напевно, найвища нагорода для письменника — повне прийняття його творів народом. До такої міри, що його літературні ідеї, фрази, образи стають приказками і прислів’ями, що звичайна розмовна мова збагачується за рахунок цих стилістичних зворотів. Так було з А. Н. Островським, так було з В. С. Висоцьким, так було і з Іваном Андрійовичем Криловим, якого в народі звали по-родинному — дідусем.
Байка є невеликий алегоричний оповідання, який має своєю метою повчання. Назву свою байка отримала від слова «баяти» — говорити, розповідати. У кожній байці треба розрізняти дві сторони: алегоричний оповідання, або поетичну сторону твору, і мораль, або ідею твору, завжди має відношення до людського життя.
Сучасна байка поступово виробилася з казки про тварин або так званого тваринного епосу, в яких тварини представляються діють, як люди, і мають свої характерні риси: лисиця — хитра, осел — дурний, вовк — жадібний, заєць — боягуз.
Грецький байкар Езоп користувався розповідями з життя тварин, щоб приклад або порівняння легше і наочніше переконати людей у якій-небудь істини. Римський поет Федр переклав багато байки Езопа латинськими віршами, інші ж сам склав за зразком грецьких, причому на перше місце висунув мораль, яка в його байках нерідко було дуже довгим.
У сучасній байці, створеної французьким письменником Лафонтена, навпаки, суттєва частина байки — дотепний і цікавий розповідь, який сам по собі, незалежно від висновку, що здатен зацікавити читача. Мораль як окремої частини сучасної байці іноді зовсім не буває, та воно і не потрібно: мораль сама по собі випливає з розповіді. Діючими особами в байках Лафонтена є не тільки тварини, але й неживі предмети і навіть людина. Багато з його байок не тільки дають мораль, але і висміюють вади і недоліки, тобто є сатирами в алегоричній формі.
Про Крилова можна з упевненістю сказати, що він довів мистецтво написання байки до досконалості. Вже в юності він зробив перші літературні проби, потім писав для театру, видавав сатиричний журнал.
Писав Крилов і вірші. Його лірика відрізнялася від типової для того часу, піднесеної лірики послідовників Карамзіна, більш демократичним героєм, увагою до побутових деталей і, що потім визначило його подальшу творчість, — частою іронією, доведеної іноді до сарказму.
Перша книга байок принесла Крилову величезний успіх. Він багато друкувався, працював у Петербурзькій публічній бібліотеці, був милостиво прийнятий царським двором.