Створюючи образ Євгенія Базарова, Тургенєв І. З. брав приклад з молодого лікаря Дмитрієва, за яким він міг спостерігати в кінці п’ятдесятих років. Також, яскраві й типові риси характеру та поведінки відкривалися перед Тургенєвим завдяки сусідові автора, який також був служителем медицини.
І так, Євгеній Базарів — молодий дослідник, який любив проводити досліди, який знав толк в природничих науках і заперечив усе чуттєве, все поетичне. Герой вважає, що народився не в той час, занадто рано. Він говорить про всіх тих везунчиках, які з’являться на світ пізніше, в період розквіту нової епохи в Росії.
Протягом усього роману герой абсолютно самотній. Можливо, це особливість його характеру. Може бути — це витівки долі. Або ж, все це його нігілістичні переконання, які заперечують всякі почуття любові, дружби і взаємин.
Євген мав товариша — Аркадія. Молодший Кірсанов все намагався бути схожим на свого друга і кумира. Проте його внутрішня суть була не здатна на таку долю.
Євген і Аркадій прощаються. Кірсанов вибирає спокійну, сімейне життя, знаходить кохану, одружується з нею і продовжує батькову справу. Базарів же залишається один. Він, за збігом обставин закохується в благородну даму — Ганну Одинцову, оголює перед нею свою душу і навіть розчаровується в принципах нігілізму. Однак холодна і байдужа дама не відповідає йому взаємністю. У підсумку, Базарів залишається один на один зі своїми почуттями і їде в рідну, батьківську хату. Він знову самотній і нещасний. Він розгублений, адже тепер, втратив всю свою життєву впевненість і стійкість.
Як же бути В. С. Тургенєву, що робити з таким героєм? Автор обрав йому сумну долю. У батьківському домі Базарів заражається тиф і вмирає. Тепер, перед смертю він розуміє, наскільки марно прожив своє життя. Його досліди, природні знання не залишили й сліду. У нього немає сім’ї, немає дітей і дружини. Він один однісінький. Але, з цим нічого вже не вдієш. Тільки смерть все виправить і забере його з собою.