Епітетами «оптиміст» і «песиміст» ми без особливих роздумів часто нагороджуємо того чи іншого нашого знайомого. Але чи знаєте ви, що таке оптимізм і песимізм насправді? І як вони впливають на розвиток кар’єри людини і його працездатність, на його самопочуття і здоров’я? Питанням — Чим відрізняється оптиміст від песиміста, і буде присвячена сьогоднішня стаття.
Правильно було б почати з визначення даних характеристик. На жаль, точно і чітко дати визначення песимізму та оптимізму дуже важко. З цього краще всього буде описати їх через порівняння.
Відмінності песиміст від оптиміста:
1.Оптиміст відрізняється від песиміста життєлюбством і життєрадісністю.
Оптимістам живеться набагато легше, адже вони намагаються бачити тільки хороше. Вони радіють життю і перебувають у хорошому настрої, що привертає до них інших людей. Життєрадісність б’є з оптиміста ключем, він любить нею ділитися з оточуючими людьми.
Песиміст відрізняється від оптиміста тим, що применшує своє внутрішнє відчуття щастя. Він думає, що щастя небезпечно показувати – може статися щось погане. Тому, на думку песиміста, щасливим бути не можна. Спілкування з ними виснажує, як пустельний вітер, вимотує, як зубний біль. Вони постійно на щось скаржаться:«Зарплату з-за кризи не платять вже третій місяць, іншої роботи не знайти, всіх навколо позвільняли, та й взагалі скоро все провалиться в тартарари».
Дві людини — два різних погляди, два різних підходу до життя. Одним завжди чогось не вистачає, завжди є на що поскаржитися. Інші вміють радіти, знайти світлий момент у будь-якій ситуації. І справа тут не в тому, що людина має, а в тому, як він оцінює те, що має. Різний стиль пояснення причин невдач або успіхів.
2. Оптиміст відрізняється від песиміста зарядом енергії і працездатністю.
Оптимісти, мають ряд переваг: вони більш ініціативні, енергійні, рідше впадають в депресію, результати їх діяльності зазвичай виглядають більш переконливо. На відміну від оптимістів, песимісти частіше здаються в скрутній ситуації і впадають у депресивний стан. А оптимісти частіше домагаються успіху на роботі, у спорті та навчанні, особистому житті.
Психологи стверджують, що очікування неприємностей, властиве песимістам, є саме по собі потужним стресовим фактором, особливо в умовах напруженого робочого ритму. У кожної людини буває час, коли робота стає нестерпною: у нього опускаються руки і він немов натикається на стіну. Від того, як людина поводить себе в цей момент, залежить його подальший шлях: до безпорадності або працездатності, до невдачі або успіху. Оптимізм має властивість допомагати в роботі. Він підвищує здатність до подолання почуття спустошеності, причому не тільки в індивідуальному порядку, але і на рівні організацій.
Практичні професійні результати оптимістів зазвичай вище, що можна припустити на основі тестів професійної придатності (типу тих, що використовують при влаштуванні на роботу). Співбесіди при прийомі на роботу для оптимістів частіше закінчується успішно.
3. Оптиміст відрізняється від песиміста різним ставленням до успіхів та невдач.
Всі свої успіхи оптиміст приписує собі: це сталося закономірно, в цьому моя заслуга, я це зробив(а) сам(а), все залежало і залежить від моїх власних зусиль і мого бажання. А невдачі оптимісти приписують збігом обставин: просто не пощастило, невдало склалися обставини, не з моєї вини, з вини випадку або інших людей.
Песимісти успіх пояснюють це збігом обставин: просто пощастило, вдало склалися обставини, з волі випадку або інших людей. Навряд чи ще коли так пощастить. Невдачі песимісти приписують собі: це сталося закономірно, в цьому моя вина, я це зробив сам(а), і сам(а) винен(а). Так само в своїх невдачах песимісти часто звинувачують інших людей.
4. Оптиміст відрізняється від песиміста різним станом здоров’я і самопочуття.
Оптимісти радіють кожному дню і цим зберігають своє здоров’я і продовжують життя. Оптимістичне ставлення до невеселої ситуації, життєрадісні думки можуть навіть змінити співвідношення
хімічних речовин в організмі. Ендорфіни, що виділяються клітинами головного мозку, впливають на імунну систему людини, змінюють кількості кортизолу в крові та збільшують опір хворобам. Тобто, імунна система починає працювати із збільшеною силою. А хронічний песимізм посилює стрес, що призводить до підвищеного вироблення певних гормонів: адреналіну і кортизолу. Адреналін підвищує артеріальний тиск, збільшує в’язкість крові — все це створює умови для розвитку інфаркту міокарда. А кортизол сприяє утворенню жирових відкладень, особливо в області живота, що також збільшує ризик розвитку хвороб серця.
Ці висновки вчених підтверджуються численними дослідженнями. Наприклад, у 1997 році в Данії проводилося обстеження 730 пацієнтів з різними захворюваннями серця. 
І спостереження показали: у песимістів на відміну від оптимістів ймовірність виникнення інфаркту міокарда була на 70% вище, а ймовірність передчасної смерті — на 60%.
Цікавий також експеримент медиків з участю 1250 людей, які залишилися в живих після перенесеного інфаркту міокарда. Вчені розділили випробовуваних на три групи: «дуже сумні», «помірно похмурі» і «безтурботний». Через 10 років вони виявили наступні показники смертності в цих групах:
- 50% дуже похмурі;
- 42% помірно похмурі;
- 35% безжурні.
Крім того, в ході обстеження, якому піддавалися протягом тридцяти п’яти років сто випускників Гарварду, встановлено, що відрізняється песиміст від оптиміста тим, що кидає палити рідше і частіше хворіє. Оптимісти на відміну від песимістів, схильні брати свою долю у власні руки, з більшою ймовірністю займаються профілактикою і лікуванням своїх захворювань.
Чи Так погано бути песимістом? Кілька слів на захист.
Песиміст відрізняється від оптиміста тим, що не схильний до переоцінки своїх можливостей, а тому краще прогнозує свої успіхи і невдачі.
Люди, налаштовані оптимістично, бачать своє майбутнє виключно в рожевому кольорі і розглядати своє життя лише як доказ особистого прогресу і перелік перемог. Тому вони не звернуть увагу на нагальні проблеми, навіть у випадку, якщо ці проблеми потенційно представляють для них небезпеку.
У багатьох дослідженнях було встановлено, що відрізняється песиміст від оптиміста кілька більш високим інтелектом. Він набагато точніше, ніж оптиміст здатний оцінити можливості свого контролю над ситуацією. Вчені кажуть, що песимісти сумніше, але мудріше.
А нещодавно психологи прийшли до висновку, що божевілля на позитивності і оптимізмі зайшло занадто далеко. Так, звичайно, у оптимізму є свої плюси, але і мінусів чимало. Односторонній погляд на світ і на себе не дає людині реальної картини того, що відбувається. Сповідуючи його, людина волею-неволею живе лише сьогоднішнім днем, не замислюючись про наслідки своїх та чужих вчинків. Безпечність та егоїзм — ось перші плоди бездумного оптимізму, говорили учасники вашингтонського симпозіуму, який проходив під девізом «не помічені переваги негативізму», неочікуваний крах надій, жорстоке розчарування — теж його плоди. Кожній людині в житті потрібна і частка песимізму, щоб не надто спокушатися і тверезо дивитися на речі. Це треба враховувати, коли Ви будите шукати відповідь на питання «Як стати оптимістом«.
Підводячи підсумки слід зазначити, оптимістичний погляд на життя багато в чому виграє у песимістичного, але й має свої недоліки. Песимістам треба вчиться радіти життю, оптимістам – реально дивитися на події. Як сказав Марк Твен: «Немає на світі більш жахливого видовища, ніж молодий песиміст. Напевно, жахливіше тільки старий оптиміст». Тому, найбільш цінне вміння знаходити золоту середину — не перебільшувати неприємності і не тішити себе ілюзіями.
