Кожна людина коли-небудь задає собі це непросте питання: чи легко бути Людиною? Причому зазвичай це питання виникає не в періоди щастя і радості, а в мину?ы вибору подальшого пу?и, при вирішенні складних проблем і питань.
Перш за все треба визначитися: що ми вкладаємо в поняття “Людина”? Напевно, це якісь певні якості, які наближають звичайної людини до ідеального, допомагають йому гідно долати труднощі, займатися саморазви?ием, допомагати іншим, воспи?ывать дітей. Э?их якостей безліч, ми всі їх чудово знаємо: чесність перед собою, почуття обов’язку, вміння брати на себе відповідальність за свої вчинки, дружелюбність, цілеспрямованість і багато інших.
Лише внутрішня сила, накопичена людиною впродовж усього життя, допомагає йому в найскладніші момен?ы зробити правильний вибір, залишитися Людиною, вчинити по совісті. А силу э?у кожен черпає у своєму джерелі. Для кого-то сила в знанні. Такі люди впевнені в могутність науки і техніки, вони прагнуть дізнатися щось нове, інформація для них життя. Деякі люди черпаю? силу віри, релігії. Вони знаю?: що б не сталося, їх Бог допоможе їм, поддержи?, підкаже. Інші ищу? відповіді на питання, розчиняючись в людських взаєминах, пытаю?ся докопатися до першопричини вчинків і проступків, эксперимен?ирую? зі своїми і чужими почуттями. І всі вони по-своєму мають рацію, тому… що всі люди різні.
Мені здається, що критерієм дій цієї Людини є її совість, ?. тобто ті моральні закони, які вкладені в людини його батьками і суспільством, а також виховані ним самим. Кого завгодно може обдурити людей, окрім своєї совісті. Як I грізний вартовий, вона стои? на порозі здійснюваних нами вчинків і схвалює або засуджує. Значи?, жити в I злагоді з совістю бути Людиною? Але ж цього варта потрібно спочатку виростити, виховати: совість не дається нам від народження, однакова для всіх!
Тоді, може бути, Людина це той, хто живе за принципом “допомагай іншим”? Людина, для якого на першому місці стоять гуманність, людяність, можливо, навіть самопожер?вование? Такій людині не буду? властиві ні гординя, ні честолюбство, ані хвастощі, він буде з радістю віддавати, не вимагаючи нічого натомість. Але тут теж не все так просто. Не можна осягнути неосяжне, неможливо допомогти всім і врятувати всіх, та й не всяка допомога потрібна людині, тут важливий індивідуальний підхід.
Я схиляюся до думки, що бути Людиною-це бути просто людиною, до чогось прагнути і щось втрачати, пізнавати нове, допомагати оточуючим, не боятися робити вибір, жити в злагоді з совістю. Адже у кожного свій шлях до досконалості.