Вишневий сад у маєтку Любові
Андріївни Раневської потрібно було продати за заборгованостей. Вже кілька років
проживали за кордоном Раневська зі своєю дочкою Анею років сімнадцяти. За будинком
наглядав брат Любові Леонід Гаєв і удочеріння колись Раневської
Варя, дівчина двадцяти чотирьох років. Грошей у Любові вже майже не залишалося, життя
не ладналося: помер чоловік, загинув син Гриша, улюблений нею людина захворіла, а
після обікрав її і кинув.
Брат з дочкою зустріли прибулих Любов і Анну, а вдома вже
очікували гувернантка
Дуняша і купець Єрмолай Лопахін, як він
висловився, що розбагатів, але залишився все тим же мужиком. Прийшов і службовець
Єпіходов, має особливість постійно знаходити собі неприємності.
Під’їхали екіпажі, будинок заповнився
людьми, кожен з яких із захопленням розповідає про щось своє. Заговоривши
про продаж маєтку, Єрмолай Олексійович запропонував здавати ділянки землі в оренду. Але
Любов не хоче слухати про вирубку свого улюбленого саду. Лопахін, люблячи
Раневську, бажає залишитися, але змушений піти. Прибув Петро Трофімов,
колись колишній Гришиним вчителем, змінився до невпізнання.
Всі пішли, залишаються Варя і Гаєв,
який починає звинувачувати свою сестру в тому, що вона не знайшла чоловіка дворянина,
Аня, слышавшая розмова, незадоволена словами. Гаєв починає планувати, як він
дістане гроші, стверджуючи, що не допустить продажу саду.
Поснідавши в місті, Лопахін з
Любов’ю і Леонідом, зупиняються біля каплиці, у якій нещодавно зізнавався Єпіходов
у любові Дуняше, та, втім, віддала свою перевагу лакея Яшу. Лопахін
так і не переконує їх погодитися на оренду.
Приходять Аня, Варя і Петя.
Заходить мова про гордість, Трофимов не бачить в ній сенсу, він незадоволений тим, як
спілкуються знатні люди з робочим класом. Свою думку прагне висловити спочатку
Лопахін, потім Раневська, але ніхто з них не слухає інших, тому в якийсь
момент настає тиша.
Наодинці залишаються Аня і Трофимов,
радуються відсутністю поруч Вікі. Трофімов переконує Ганну в тому, що цінність
свободи превосходствует над любов’ю, а здобути щастя в сьогоденні, можна
лише викупивши працею минуле.
Настає час аукціону. В цей же
день, невлад, в садибі влаштовують бал. Схвильована Раневська чекає Леоніда,
але надісланих тіткою грошей не вистачило, на викуп маєтку.
Трофімов заспокоює заплакану
Раневську, вважає сад сенсом свого життя. Любов починає думати про
можливості повернутися до обдурив її чоловікові. Петя судить закоханість
Раневської у злодюжку. Розсердившись, Любов в помсту називає його смішним
диваком і подібними словами, стверджує про необхідність закохуватися. Але потім
просить вибачення, і танцює разом з ним.
Приходять радісний Лопахін і пригнічений
Гаєв, який відразу ж іде. Покупцем маєтку виявляється Єрмолай, який
щасливий і бажає зрубати вишневий сад.
Раневська і Гаєв стали кілька
веселіше після такої хвилюючої їх продажу саду. Любов має намір жити в Парижі
на гроші, не знадобилися для торгів. Аня щаслива від думки про початок
нового життя. З’являється Симеонов-Пищик і, дивуючи цим всіх, починає
роздавати борги.
Минув час. Гаєв став працювати в
банку. Лопахін наймає Шарлотту і Епіходова, Варя і Лопахін подобаються один
одному, але зробити крок Єрмолай не вирішується. Будинок порожніє, в ньому залишився старий слуга Фірс, котрого хотіли відправити в
лікарню, але забули. Зітхнувши, засмутившись повіту Гаєва в пальто, він залишається
нерухомо лежати. У цьому спокої лунає тріск, валимых
сокирою дерев.