Зміст
Про творі
Оповідання «Челкаш» Горького був написаний в 1894 році. Вперше надруковано в 1895 році в журналі «Російське багатство». Літературні критики відносять твір до пізнього романтизму з елементами реалізму. Оповідання «Челкаш» Гіркий передувала появі в російській літературі напрямки соцреалізм. У творі автор торкається теми свободи, сенсу життя; протиставляє бродяжництво і селянство, але не приходить до точного висновку, який шлях краще.
Читати онлайн короткий зміст «Челкаша» можна прямо на нашому сайті. Для закріплення знань рекомендуємо пройти тест, складений з переказу твору.
Головні герої
Гришка Челкаш – «затятий п’яниця і спритний, сміливий злодій», «довгий, кістлявий, трохи сутулий» з горбатим, хижим носом і «холодними сірими очима».
Гаврило – помічник Челкаша, сільський хлопець, «широкоплечий, коренаст, русявий, з великими блакитними очима, смотревшими довірливо і добродушно».
Короткий зміст
Гавань. Дзвін якірних ланцюгів, гуркіт вагонів, свистки пароплавів, крики робітників «зливаються в оглушливу музику трудового дня». Бігають люди «смішні і жалюгідні». «Створене ними поневолило і обезличило їх».
«Пролунало дванадцять мірних і дзвінких ударів у дзвін». Настав час обіду.
I
Вантажники, сховавшись в тіні мостовий, обідали. З’явився Гришка Челкаш – «серед сотень таких же, як він, різких босяцких фігур, він відразу звертав на себе увагу своєю схожістю з степовим яструбом». Було видно, що він тут «свій». Челкаш був не в настрої. Злодій шукав свого друга і співучасника Ведмедика. Однак митний сторож Семенович сказав, що Мишкові отдавило ногу чавунної штыкой, і його відвезли в лікарню. Незважаючи на прикру новину, розмова зі сторожем розвеселив злодія. «Попереду йому посміхався солідний заробіток», але йому потрібен був помічник.
На вулиці Челкаш помітив молодого селянського хлопця. Той почав скаржитися, що йому дуже потрібні гроші, але заробити їх не вдається. Він був на «косовиці» на Кубані, але там зараз платять дуже погано. Нещодавно у хлопця помер батько, залишилася стара мати і будинок у селі. Якщо б йому десь «ста рублів півтора» заробити, він міг би стати на ноги. Інакше доведеться йти «у зяті» до багатій людині.
На питання хлопця, ніж Челкаш займається, злодій відповів, що він рибак. Хлопець засумнівався в тому, що Челкаш заробляє гроші законним шляхом, і зізнався, що, як і волоцюги, дуже любить свободу. Трохи подумавши, злодій запропонував хлопцеві попрацювати з ним цієї ночі – потрібно буде тільки «гребти». Хлопець почав вагався, побоюючись, що може «у щось влетіти» з новим знайомим.
Челкаш відчув ненависть до хлопця за те, «що він має десь там село, будинок у ній», «а найбільше за те, що ця дитина сміє любити свободу, якої не знає ціни і яка йому не потрібна».
Однак хлопець погодився підробити, і вони пішли в шинок. Хлопець представився – його звали Гаврило. У трактирі Челкаш замовив їжу в борг. Хлопець одразу ж перейнявся повагою до нового господаря. Челкаш сильно напоїв Гаврила. Злодій «бачив перед собою людину, життя якого потрапила в його вовчі лапи». Челкашу стало шкода хлопця, всі його почуття нарешті злилися в щось «батьківське і господарське. Малого було шкода, і малий був потрібен».
II
Темна ніч. Челкаш і Гаврило відпливають, виходять у відкрите море. Злодій дуже любив море, хлопцеві було страшно. Гаврило, запідозривши недобре, запитав, де снасть. Злодієві стало «прикро брехати перед цим хлопчиськом» і він гримнув на хлопця. Несподівано здалеку почулися крики «чортів» – охорони. Челкаш сичачи наказав Гавриле гребти якомога швидше. Коли вони відпливли, злодій сказав, що, якби їх наздогнали, їм був би кінець.
Переляканий Гаврило почав благати Челкаша відпустити його, заплакав і продовжував схлипувати, поки вони не допливли до стіни гавані. Щоб хлопець не втік, Челкаш забрав у нього торбинку з паспортом. Зникнувши в повітрі, злодій незабаром повернувся і спустив у човна щось кубічна і важке. Їм залишалося тільки ще раз «у чортів між очей проплисти», і тоді все буде добре. Гаврило почав гребти на всю силу. Хлопцеві хотілося швидше зійти на берег і бігти від Челкаша.
Чоловіки підпливали до кордонів. Тепер човен йшла зовсім беззвучно. Розуміючи, що поруч можуть бути люди, Гаврило вже хотів покликати на допомогу, як несподівано на горизонті з’явився «величезний вогненно-блакитний меч». Перестрашившись, хлопець впав на дно човна. Челкаш вилаявся – це був ліхтар митного крейсера. На щастя, їм вдалося пройти непоміченими.
По дорозі до берега Челкаш поділився з Гаврилом, що за сьогодні вдалося «півтисячі тяпнуть», а може і більше – як пощастить продати вкрадене. Гаврило відразу згадав своє убоге господарство. Намагаючись підбадьорити хлопця, Челкаш завів бесіду про селянського життя. Гаврило навіть встиг забути, що перед ним злодій, побачивши в Челкаше такого ж селянина. Замислившись, злодій згадав своє минуле, своє село, дитинство, матір, батька, дружину, як був гвардійським солдатом, і батько перед усім селом пишався своїм сином.
Підпливши до барці спільників, вони піднялися нагору і, лежачі на палубі, заснули.
III
Челкаш прокинувся першим. Відійшовши на пару годин з видобутком, він повернувся вже в новому одязі. Челкаш розбудив Гаврила і вони попливли до берега. Хлопець уже не був так наляканий і запитав, скільки Челкаш виручив за вкрадене. Злодій показав йому п’ятсот сорок рублів і віддав частку Гаврила – сорок рублів. Хлопець з жадібністю сховав гроші.
Коли вони вийшли на берег, Гаврило несподівано кинувся до ніг Челкаша і звалив його на землю. Злодій тільки хотів ударити хлопця, як той почав благати віддати йому гроші. «Переляканий, вражений і озлоблений» Челкаш скочив на ноги і кинув у Гаврила купюри, «тремтячи від збудження, гострої жалості і ненависті до цього жадібному рабу».
Гаврило в захваті ховав гроші за пазуху. Дивлячись на хлопця, Челкаш думав, що ніколи не буде таким жадібним і низьким. Гаврило ж на радощах розповів, що вже думав ударити Челкаша веслом і забрати гроші – все одно злодія ніхто не спохопиться.
Розсердившись і схопивши Гаврила за горло, Челкаш зажадав гроші назад. Відібравши зароблене, злодій пішов геть. Гаврило кинув у нього каменем. Челкаш схопився за голову і впав. Кинувши злодія, Гаврило втік. Почався дощ. Гаврило несподівано повернувся і почав просити у злодія прощення. Знесилений Челкаш проганяв його геть, але той не вгамовувався. Злодій залишив собі одну купюру, а інші гроші віддав Гавриле.
Чоловіки пішли в різні сторони. «На пустельному березі моря не залишилося нічого в спогад про маленьку драму, що розігралася між двома людьми».
Висновок
Головний герой оповідання, Гришка Челкаш, постає перед читачем неоднозначною особистістю, у нього є свої моральні принципи, власна життєва позиція. За зовнішнім чином закоренілого злодія і бродяги ховається складний внутрішній світ. Чоловік із сумом згадує про минуле. Однак свобода, незалежність від грошей і спокій для нього важливіше власного дому, сім’ї. Горький протиставляє проявив благородство Челкаша жадібному Гавриле, здатна навіть вбити заради грошей.
Переказ «Челкаша» буде корисний школярам при підготовці до перевірочним роботам, а також усім, хто цікавиться творчістю Максима Горького.
Тест за оповіданням
Перевірте запам’ятовування короткого змісту тестом:
Нові тестыБудь в числі перших на дошці пошани
Сподобалося короткий зміст? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям: