Бєлінський про “Ревізорі”

В 1839 році в статті про “Горе від розуму”, засудивши комедію Грибоєдова “з художньої точки зору” (що, як він писав у листі до В. П. Боткіну від 11 грудня 1840 року, йому було найважче згадувати), Бєлінський захоплено вітав “Ревізора”. Його аналіз комедії Гоголя в цілому, його блискучі характеристики героїв “Ревізора” докладно розглядаються нами нижче, в “Коментарях” щодо дій.

Бєлінський добре розумів, що прагнення Гоголя висловити сувору правду про російської дійсності було відповіддю па запити життя, або, як висловився критик згодом, на “сучасні потреби нашого суспільства” (X, 243). Як і Надєждін, він говорив про “Ревізорі” від особи простолюдина, тобто народу. Бєлінський бачив у Гоголя письменника, який сказав правду про страждання народу, письменника, якого не можуть не оцінити широкі маси. Думка ця була близька Герцену, який писав: “Гоголь, не будучи, на відміну від Кольцова, вихідцем з народу за своїм походженням, був їм за своїм смакам і за складом розуму” (VII, 227).

Шанувальники “Ревізора” з’явилися вже тоді, коли Гоголь познайомив з комедією своїх друзів, читаючи їм її сам.

Пушкін теж був одним з перших слухачів “Ревізора”. П. І. Бартенєв зі слів П. В. Нащокіна записав: “Пушкін, радісно і привітно зустрічав всяке молоде дарування, приймав до себе Гоголя, надавав йому заступництво, дбав про увагу до нього публіки, клопотав особисто про взяття на сцену “Ревізора”, одним словом, виводив Гоголя в люди”. Він пам’ятає, що Пушкін хвалив йому “Ревізора”.

В сім’ї Аксакових всі прийняли “Ревізора” захоплено, хоча і по-різному. Затятий театрал С. Т. Аксаков в буквальному сенсі слова жив постановкою “Ревізора” в Москві. К. С. Аксаков, пристрасний шанувальник Гоголя, так само, як і його батько, захоплюється “Ревізором”: “Я вже читав “Ревізора”; читав чотири рази і тому кажу, що ті, хто називають цю п’єсу грубою і плоскою, не зрозуміли її. Гоголь – справжній поет; адже в комічному і смішному є також поезія” 2, Як і багато інші слов’янофіли, К. С. Аксаков ставився насторожено до викривальних творів Гоголя і в суперечці з Бєлінським прагнув приглушити викривальний зміст поеми “Мертві душі”.

Схвалював “Ревізора” і М. П. Погодін. В листі від 6 червня 1836 року він писав Гоголю: “Ще кажуть, ти сердишся на толки. Ну, як тобі, братику, не соромно! Адже ти сам стаєш комічним обличчям. Уяви собі, автор хоче вкусити людей не в брову, а прямо в око. Він потрапляє в ціль. Люди мружаться, відвертаються, сваряться та, зрозуміло, кричать: “так! нас таких немає!” Так ти мав би радіти, бо бачиш, що досяг мети. Яких доказів ясніше істини в комедії! А ти сердишся. Ну не смішний ти? Я розреготався, читаючи у “Бджолі”, яка береться довести, що таких безсовісних і зухвалих шахраїв немає на світі.

Виїхавши після першої постановки “Ревізора” за кордон, Гоголь не уявляв собі, який успіх мала його комедія в Росії. Йому здавалося, що “Ревізор” більше лають, ніж хвалять. А між тим ще й зараз виявляються сучасники, які стали захопленими шанувальниками його комедії відразу ж після її появи на сцені і в пресі.

Так, наприклад, відомий багатій-промисловець П. Н. Демидов, жертвуючи щорічно в Петербурзьку Академію наук по двадцять п’ять тисяч рублів “для по-простування вітчизняного просвітництва”, побажав, щоб одна з медалей, заснованих на рахунок цієї суми, “увінчала б творіння Гоголя “Ревізор” як “точне опис звичаїв”, як мальовниче відтворення характерів, які давали підставу вважати його твір “зразковим”. Преміювання не відбулося, але Гоголь письмово дуже схвильовано дякував Демидова.

Побувавши в 1839 році в Росії, Гоголь чітко стад уявляти собі значення “Ревізора” для російської публіки, величезний інтерес до комедії. Повернувшись до Італії, він читав свою комедію жили в Італії російською. Про одному з таких читань розповіла в листі до батьків дочка декабриста Ст. Л. Давидова, про іншому гоголівському читанні “Ревізора” писала в Красноярськ батькам її сестра (14 лютого 1841 року). Представляє великий інтерес відповідь старого декабриста. Він говорить про ставлення до Гоголя революційно налаштованих людей того часу: “Я, – писав Давидов, – заздрю вашому знайомству з р. Гоголем, мої дорогі діти; мені відома його комедія “Ревізор” і деякі інші його твори і я склав собі найвище думка про його талант. Це письменник, створений для того, щоб бути гідним представником нашої літератури, так само, як він міг би представляти і всяку іншу. Ви не можете оцінити його комедію так, як вона цього заслуговує, тому що ви не знаєте ні звичаїв, описаних у ній, ні (вибачте, кроптки!) людського серця – і слава богу! “Ви не можете судити про дивовижну правдивості кисті Гоголя, про глибину цього поета, і, проте, ви мали задоволення чути його “Ревізора”. Я прочитав його раз десять і перечту ще знову: на мою думку, це – шедевр” 2.

Відгук Ст. Л. Давидова “Ревізорі” дочки декабриста передали Гоголю та повідомили про це батькові. Той писав: “Мені дуже приємно, що р. Гоголь знає, що в глибині Сибіру він має палких шанувальників. Під час отримання Вашого останнього листа я читав сцени, додані їм до “Ревізора”.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: