Бунін «Пан із Сан — Франциско» проблеми

Розповідь «Пан із Сан-Франциско» було написано І. А. Буніним в 1915 році. Розповідь заснований на загальному враженні автора від його подорожі і як би натякає на соціальний розвал у всьому світі. Бунін спеціально не дає імені головному герою, представляючи нам узагальнений образ. Спочатку назвою оповідання було «Смерть на Капрі», але в процесі роботи над твором Бунін відмовився від назви, що містить слово «смерть».

Незважаючи на це, відчуття неминучої загибелі з’являється з перших же слів епіграфа.

Повість розповідає про останні дні життя заможного американського пана, який вирішив у своїм 58 років почати жити. Саме почати, адже він працював весь цей час, намагаючись забезпечити собі гідну старість. Він вважав, що життя — це відпочинок і задоволення, яке він заслужив. тому він ретельно розпланував маршрут поїздки, що в свою чергу вже є дурними підпорядкування графіком.

І майже відразу йде не так, як задумав головний герой. Та й до того ж було щось у його існуванні штучне, де розписано не тільки кожен рух пасажирів, але і їх емоції. Тут-то вже ясно показується дисонанс між думками головного героя і автора. Таке існування неможливо назвати повноцінним життям. Герой живе тільки мить, і то борючись зі смертю.

Далі картина передбачувана. Якщо вже герой на початку сам розважається, розмовляючи з людьми вищого кола і спостерігаючи за фальшивими закоханими, то й після смерті пана цей же вищий коло продовжує марнувати своє життя тепер вже без головного героя, чиє тіло покоїться глибоко під ними.

«Господи із Сан-Франциско» сповнений символізму. Труну в трюмі — послання тим, що веселяться, означає, що всі люди рівні перед смертю, а гроші їх не можуть допомогти їм в останні болісні хвилини. Щастя їх насправді і зовсім не щастя, їх світогляд не може.

Зрівнятися з баченням світу простих бідних горян.

Ідея твору — не просто історія про смерть багача. Накопичені їм гроші, його чин не мали більше значення. Ось, що важливо. Бунін розкриває у своєму оповіданні власне бачення сенсу життя, і криється цей сенс явно не в набутті багатства і слави.

Герой названий паном, тому що в цьому і складається його суть. Принаймні, це він так вважає і тому впивається своїм становищем. Він являє собою те суспільство, яке губить в людстві все живе, змушуючи придумувати собі розклад, сліпо слідувати йому і манірно посміхатися в удаваному насолоді. У такому суспільстві немає нічого духовного, його мета — бути багатим і користуватися цим багатством. Але від цього ніхто ще не став по-справжньому щасливим.

«Атлантида» — корабель, що несе це суспільство до нових насолод; океан, по якому пливе корабель — непідвладна навіть найбагатшим людям стихія, здатна вмить зруйнувати плани «мертвого суспільства» і відправити його на дно. А на дні суспільство буде чекати пан із Сан-Франциско. «Атлантида», по суті, йде в нікуди, тягнучи за собою сліпе суспільство черствих людей.

Основна проблема розповіді «Пан із Сан-Франциско» — мертве суспільство, здатне лише хвалитися перед усіма своїми грошима так жити за розкладом, складеним таким же байдужим неживим людиною. У своєму щоденнику Бунін написав наступне: «Плакав, пишучи кінець».

Над чим же він плакав? Над сумною долею тільки почав жити пана: Над його родиною, яка залишилася без годувальника? Адже тепер їм доведеться шукати нареченого, щоб дочка пана продовжила свою нудне життя, як і велить розклад. Я думаю, що засмутила автора доля «мертвого» суспільства, їх спосіб життя і неупередженість до чужого горя; їх черствість і бездушність. У цьому-то і полягає проблема сучасного суспільства, як і багато років тому.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: