Бунін «Антонівські яблука» твір

Творча спадщина Буніна дуже цікаво, вражаюче, проте важко для сприйняття і розуміння, так само як складним і суперечливим було світогляд поета і письменника. Бунін писав на різні теми сучасної йому російської життя: побут російського дворянства і селян, доля йде в минуле дворянського укладу життя, любов. Легкий смуток пронизує творчість Буніна, йде від кілька ідеалістичного сприйняття відносин поміщиків і селян, недосяжного в реальності, але милого серцю автора. Всі його твори дуже сильні, правдиві та барвисті в художньому плані.

Мій улюблений розповідь Буніна — «Антонівські яблука». З перших рядків його ми переносимося в тиху осінню село, де радують око чудові сільські пейзажі, свіже повітря змушує легкі наповнюватися до рідшав, чується тихий шелест опадає з дерев листя і голосу місцевих жителів, їх пісні, скрип воза, гавкіт собак… Вражає, як соковито описано все це, як живо, що картинка просто оживає в уяві. Відразу захоплюють майстерно передані розмови мужиків з поміщиками, процес роботи. Здається, ніби ти сам опинився там і бачиш своїми очима, як в темну прохолодну ніч, «коли так гарно лежати на возі, дивитися в зоряне небо, відчувати запах дьогтю в свіжому повітрі і слухати, як обережно поскрипує довгий обоз», мужики відправляються у місто. Потім перед очима постають народні танці біля багаття. Десь неподалік сидять люди похилого віку-старожили згадують про справи минулих і вже призабутих.

В оповіданні «Антонівські яблука», по суті, відсутній строгий сюжет. Він будується на описі і роздумах. Через весь розповідь пронесена проблема відносин селян з паном, особливо яскраво вона представлена в рядках про тітці Ганні Герасимовне. Особиста позиція автора, як людини ніколи не зловживав дворянській владою, досить м’яка, він не бачить зла в існуючому порядку речей.

Як невід’ємна частина дворянського укладу життя перед нами постає полювання — описана яскраво, правдоподібно. Автором майстерно передана її атмосфера: і хвилювання мисливців, і скажена стрибка по полях і лісах, і галасливе гуляння до ранку в якій-небудь віддаленій садибі.

В оповіданні «Антонівські яблука» Бунін передав величезну любов до Батьківщини, до простого життя з її нескороминущими цінностями, до природи. І хоч автору боляче бачити, як дворянський уклад життя занепадає, він стверджує, що неважливо — ти заможний дворянин або дрібномаєтний, «збіднілий до жебрацтва». Все одно ти можеш восени вдихати прозоре повітря, просочений запашним ароматом яблук і насолоджуватися життям, яка безцінна і красива.

Ще мені сподобався цей розповідь тим, що у ньому яскраво відображений узагальнений образ дореволюційній Росії. Коли читаєш його, прояснюються думки і ти розумієш, що краса живе поруч, що любов до Батьківщини, хоч і прихована за завісою сучасних проблем і «модних» переживань, все ж живе і дихає, наповнюючи життя натхненням.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: