Ще з самого дитинства, читаючи казки на ніч, ми вже чули про протистояння добра і зла. У самих різних казках, легендах і історіях завжди було добро і зло. І як би зло не боролося і не намагався перемогти, але добро завжди перемагало. Ми росли, дитячі казки почали змінюватися вже більш дорослими розповідями, але й там завжди знаходилося місце протистояння між хорошим і поганим. Але з кожним роком дорослішання добро все менше і менше брало верх над злом. І, можливо, це через те, що дитячі казки писалися з добром, і для дітей там було більше добра, або, цілком ймовірно, що світ так почав змінюватися, що зло все більше і більше займає перші позиції.
Здавалося б, світ стає краще. Винаходяться нові технологія, розробляються новітні процеси, розвиток прагне вгору, але з тим самим людяність куди-то зникає. Люди стають якимись байдужими, байдужими, грубими. Вони не помічають особливої різниці між добром і злом. Багато хто живе за принципом… те, що треба для мене це добре, а все інше погано і, взагалі, мене не стосується. Є, звичайно, і добрі, турботливі, щирі люди. Але їх дуже мало і вони просто губляться серед підлості, зради і зла. Протистояння, звичайно, є і буде продовжуватися завжди, але добро потроху починає втрачати свої позиції.
Якби добро жило в кожній людині, і він міг провести межу між хорошими і поганими речами, то шанси на перемогу були б набагато більше. Але іноді складається таке враження, що люди не хочуть розуміти різницю між добром і злом. Їх все влаштовує, або вони не хочуть нічого робити, що б не було ще гірше. Але це і є найгірше – нічого не робити. Неробство – це перший етап над втратою того доброго й людяного, що у вас є. Завжди потрібно щось робити, йти вперед і прагне щось змінити. Тільки тоді можлива перемога над собою і злом у цілому світі.