Я люблю спостерігати за тваринами в лісі, або зоопарку. Вони дуже смішні, і деколи можна побачити забавні сюжети навіть на дворі, або на вулиці. З вікна нашої кухні добре видно двір і велику калюжу, яка залишилася після дощу. Я іноді люблю стояти біля вікна і дивитися на те, що створится у дворі. Одного разу я помітила на гілці дерева красуню сороку. Птах, не припиняючись, чистив собі пір’я і отряхивалась. Я довго на неї дивилася, втомилася і пішла займатися математикою. Через п’ятнадцять хвилин я підійшла до вікна і побачила все ту ж сороку, яка все ще чистили і отряхивалась. Вона сиділа на огорожі і весь час… хотіла злетіти на землю, але перехожі лякали її. Птах не відлітала далеко, до неї за бажанням можна було дотягнутися рукою. Зрештою двір спорожнів. Сорока злетіла з огорожі, повагом підійшла до калюжі. Несподівано птах занурила голову у воду і потім виринув. Сорока почала купатися! Вона спочатку занурювати у воду голову, а потім уже все тіло. Здавалося, сорока вчилася пірнати. Сповна набарахтавшись в брудній воді, птах відлетіла. Ще якийсь час вона стрибала по дереву, підставляючи мокре перо під промені сонця. Раніше я і не підозрювала, що сороки купаються. Незабаром калюжа висохла, купатися стало ніде, і я більше не бачила цю сороку.