Недалеко від міста Москва,
поруч з монастирем Симонова, жила прекрасна дівчина зі своєю мамою і звали її
Ліза. Її батько давно помер. Колись ще за життя її батька вони були досить
багаті, але після його смерті мати почала слабшати і вони сильно збідніли. Юна
Ліза намагалася як могла, і часом навіть зовсім себе не берегла: вона робила
полотна, панчохи, збирала польові квіти і навіть спекотними літніми днями вона не
ховалася в тіні, а збирала ягоди. Все, що вона могла зібрати або зробити вона продавала в Москві.
Минуло вже два роки з того
часу, як її батька не стало.
Вже потеплевшей навесні, вона
збирала конвалії і продавала їх на базарі. Якось вона зустріла гарного,
чудово одягненого, юного чоловіка, який як тільки дізнався, що вона продає
квіти, вирішив купити у неї їх, і запропонував грошей набагато більше, ніж вони
коштували. Але Єлизавета була скромною
дівчиною, і вона відмовилася від такої щедрості незнайомого громадянина. Він не
наполягав, але в майбутньому попросив її збирати квіти тільки для нього.
Прибігши додому, Лізонька всі
розповіла своїй матері, вона була настільки надихнула, що зібрала найбільш
найкращих квітів і на наступний день побігла до міста, сподіваючись на зустріч з
прекрасним незнайомцем. Але його там не було. Ліза була дуже засмучена і навіть
викинула квіти в річку. Пройшов день і незнайомець опинився на порозі її будинку.
Ліза, побачивши його, кинулась до матері. Мама Єлизавети почесно зустріла гостя. В
той же вечір Ліза дізналася, що чоловіка звати Ераст. Ераст сказав, що він дуже хоче, що б
Ліза рвала квіти тільки для нього, і те, що не треба ходити на базар, він
буде сам приходити за ними до Лізи додому.
Ераст володів великим
станом, він був розумний і добрий, але він не міг угамуватися, його приваблювала
світське життя і всі забави, прилеглі до неї. Колись він був просто вражений
невинністю і красою юної особи. Вони часто зустрічалися, обіймалися, але їх
зустрічі були абсолютно невинні.
Мати вирішила віддати Єлизавету
під вінець, так як зовсім нещодавно до них приходив свататися непоганий молодий
людина з достатнім станом. Ліза розумів, що майбутнього з Ерастом у неї
немає, так як вона селянка, а він дворянин. В засмучених почуттях Єлизавета,
трохи не зробила помилку в обіймах Ераста, але незабаром взяла себе в руки. Ліза
попрощалася з Ерастом.
Вони все ще зустрічалися, але
їхні зустрічі були не такими, як були.
Ераст вже не бачив в ній непорочність, так як його охопила
платонічна любов. Лізонька помічала все це і від цього вона ставала
сумною.
Ераста призвали в армію. Лізі
дається то розставання дуже важко, але Ераст обіцяв, що як тільки він
повернеться, вони вже ніколи не розлучаться.
Два місяці тягнулися вічність.
Одним днем Ліза поїхала в Москву. В натовпі вона побачила свого коханого
і кинулася до нього в обійми, але Ераст різко завів її до свого кабінету і
пояснив, що життя дала дивний поворот і у нього скоро весілля.Єлизавету вивели з дому
слуги.
Дівчина була дуже
засмучена, вона побрела тихим кроком, не помічаючи нікого і нічого на своєму шляху.
За цей час вона вже встигла покинути місто. Прокинувшись, вона зрозуміла, що
знаходиться поруч зі ставком. Ще зовсім недавно вона була тут щаслива з
Ерастом, а тепер все тихо і навіть розкішні дуби не доставляли їй ніякої
радості. Спогади нахлинули на Єлизавету і вона пішла глибоко в свої мрії і
фантазії.
Неподалік проходила молода
дівчинка. Ліза віддала їй всі гроші, що заробила сьогодні на базарі і сказала
занести їх своїй матінці та попросити, щоб вона вибачилася за її вчинок. І
ні хвилиною пізніше впала в ставок.
Мама Єлизавети померла з горя.
А Ераст одружився на літній дамі, так як до цього все програв. Коли він дізнався
про Лізу, він зрозумів, що саме він її вбив і не зміг собі цього пробачити.