Автобіографічна повість Гріна

Вперше надрукована окремою книгою “Видавництвом письменників у Ленінграді” у 1932 році. Наводиться за цим виданням. У середині двадцятих років А. С. Грін написав кілька автобіографічних оповідань: “Випадковий дохід”, “Золото і шахтарі”, “За законом”, “Смертельний декофт” (поки не знайдений) але можна вважати, що вже в той час письменник задумав Автобіографічну повість.

До роботи над книгою Грін приступив на початку 1930 року. Спочатку, рукописи, він назвав її “На суші і на морі”, давши підзаголовок “Автобіографічні нариси А. С. Гріна”. Є відомості, що він хотів назвати повість, по одному джерелу, “Книга про себе”, з іншого “Легенда про себе”, так як вважав, що про нього стільки розповідали небилиць, що його справжнє життя буде сприйнята як легенда, вигадка. Сучасна назва, за твердженням Н. Н. Грін, дало “Видавництво письменників у Ленінграді”.

Працюючи над повістю, Грін згадав легенди про себе, розказані йому і вирішив написати передмова до повісті під назвою “Легенда про Гріна”. Рукопис передмови він відправив критику Ц. Вольпе, але вона так і не побачила світ (Ц. Вольпе загинув під час війни. В кінці п’ятдесятих років архів його – скриня з рукописами був відданий невідомій жінці. Місцезнаходження архіву поки не встановлено).

У статтю Ц. Вольпе про Гріна (“Про авантюрно-психологічних новелах А. Гріна”) включений невеликий уривок з передмови. Наводимо його повністю:

“З 1906 по 1930 рік я почув від побратимів по перу стільки дивовижних повідомлень про мені самому, що почав сумніватися, чи й справді я жив так, як у мене тут написано. Судіть самі, чи є підстави назвати цей розповідь “Легендою про Гріні”? Я буду переказувати почуте так, як якщо б говорив від себе. Плаваючи матросом десь близько Зурбагана, Лісса і Сан-Риоля, Грін вбив англійського капітана, захопивши ящик рукописів, написаних цим англійцем. “Людина з планом”, за вдалим висловом Петра Нільського, – Грін вдає, що не знає мов, він добре знає їх. Грін не обмежився однією жертвою. Убивши капітана, він убив свою першу дружину і втік з каторги, куди був засланий на 12 років”.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам