«Астана місто майбутнього» твір

Берег рідної річки… Ішим. На його берегах розташувався місто дивовижний — Астана. Річка повільно несе свої води кудись вдалину.

Сонце оранжевим оком ковзає по волнуемой легким вітерцем водної гладі. На мосту видно крилатий барс.

Його могутня постать чітко вимальовувалася на тлі багряного заходу. Вечоріє. Задумливо бреду по березі. Одна за одною народжуються думки про Астані. Ось вона, красуня, вся як на долоні…

Астана — моя столиця. Астана — улюблене місто. Він старий і одночасно молодий.

Молодий, тому що зовсім недавно розгорнув свої крила як столиця моєї Батьківщини. І ось вже зустрічає свій десятирічний ювілей.

З гордістю кажу: «Астана — місто світу!» Безсумнівно, це горде і дзвінке ім’я знає весь світ. За плечима мого міста десять славних років. За ці роки він невпізнанно змінився. Я, звичайно, не знаю, яким був він років двадцять тому мене ще не було), але сьогодні це дивно красива столиця, що поєднала в собі східні і західні архітектурні мотиви. І з кожним роком вона стає все красивішим і величнішим. Астана — це моя маленька батьківщина.

Я люблю гуляти з її широким проспектам, спостерігаючи за автомобільної суєтою, милуючись святковою ілюмінацією. Особливо люблю Центральну площу в літній теплий віче…

З чаш фонтану вода з шумом падає вниз, розлітаючись тисячі виблискуючих крапель, пенясь феєрверком. Різнобарвний паровозик катає щасливих дітлахів навколо площі. Яскраві квіти на клумбах хитають голівками в такт дуновениям вітерця. Чудово! Але це старе місто, хоч і одягнений у новий архітектурний наряд.

А є новий місто. Це Лівобережжі, викликає нескінченне захоплення. Тут розташовані чудеса Астани: Байтерек і «Піраміда» — дивовижні споруди, блискучі різнокольоровими вогнями в ночі. Астана — візитна картка Республіки.

Вона стала символом прагнення до прогресу, уособленням незалежного, самостійного шляху розвитку Казахстану. Схиляюся перед сміливою людиною, який спорудив серед ковилового степу столицю, тим самим подарувавши нам життя в чудовому, дивовижному місті. Я щаслива, що живу тут… Я повертаюся думками на набережну, а в душі вже звучать рядки народженого чотиривірші: Астана — моя столиця!

Астана — рідне місто моє! Буду повік тобою пишатися, Нескінченно ти мені дорогий.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: